1966) orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=4921


Росiйська поетеса, яка представляє неокласи- кiв, що на теренах Росiï називалися акмеïста- ми (були об'єднанi у Цех поетiв). У своïй ви- тонченiй, щирiй лiрицi з лише ïй притаманною своєрiдною iнтонацiєю вiдтворила надзвичай- но широкий дiапазон людських почуттiв i пе- реживань. Публiкуватися почала з 1907 р. Ре- волюцiю сприйняла як неминучу розплату за грiховнiсть i свого життя, i життя свого поко- лiння. Складний життєвий i творчiй шлях цiєï талановитоï, неординарноï людини. Вона пе- режила iдеологiчну анафему за своï буцiм- то антирадянськi твори (нiжнi лiричнi вiршi,
_ часом з мотивами суму, туги, приреченостi),
довгий час писала у шухляду, була виключена з лав письменницькоï органiзацiï. А. Ахматова автор кiлькох вiршованих збiрникiв: Вечiр (1912), Вервиця (Четки), 1914, Бiла зграя (Белая стая), 1917, Подорожник (1921), Anno Domini (1922), Перебiг часу (1965) та лiтературно-критичних статей, зокрема дослiджень творчостi 0. Пушкiна. Особливе мiсце у творчостi А. Ахматовоï посiдає поема-цикл Реквiєм, у якiй трагiчнi подiï особистого життя нерозривно переплелися з великою народною трагедiєю; це пристрасна розповiдь про мученицьку долю свого народу.
Анна Ахматова є лауреатом iталiйськоï премiï Етна Таормiна (1964) та почесним доктором лiтератури Оксфордського унiверситету (1965). Свiтове визнання прийшло до Ахматовоï лише наприкiнцi життя.

1966) orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=4921