<< Главная страница

30 orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=5042


ПРИГОДИ ОЛIВЕРА ТВIСТА
РОЗДIЛ I
оповiдає про мiсце, де народився Олiвер Твiст, i про те, за яких обставин це сталося
У кожному мiстi Англiï iснує робiтний дiм. В одному мiстi ось у тi кому громадському закладi народився смертний, чиє iмя ви ба те у назвi цього роздiлу. Якби у мить появи на свiт його оточув/ дбайливi бабусi, стурбованi тiтоньки, досвiдченi мамки й велемуд лiкарi, то йому напевне й неминуче був би кiнець. Адже декiль хвилин вiн не дихав. Але поряд з ним були лише пяна старчихл парафiяльний лiкар, тож Олiвер i Природа боролися сам на сам. тiльки вiн вдихнув повiтря, чхнув i закричав, на металевому лi заворушилася молода мати, насилу пiдвелася з подушки, взяла мовля, палко притисла холоднi уста до його чола, … здригнула упала на подушку i вмерла.
Лiкар намагався щось зробити, але марно серце зупинилося н завжди. Iдучи з кiмнати, вiн запитав старчиху про молоду жiнку, та не знала нi хто вона така, нi як потрапила в мiсто.
Баба убрала новонародженого в благеньку, пожовклу сорочину одразу стало зрозумiло, що хлопчик не син вельможi, а парас яльний вихованець, сирота з робiтного дому, безрiдний, вiчно голо, ний злидень, якому не судилося знати в життi нiчого, крiм стусав та штурханiв, яким попихатимуть усi й не жалiтиме нiхто.
РОЗДIЛ II
оповiдає, як Олiвер Твiст зростав, виховувався й харчувався
Протягом наступних восьми-десяти мiсяцiв Олiвер перебував межi смертi. Потiм парафiяльне керiвництво вiдправило його на феï му, де пiд материнським доглядом лiтньоï жiнки вовтузилися на пiд лозi два-три десятки малюкiв. Стара вихователька пiдтримувала та орiю фiлософа- експериментатора про те, що кiнь здатен жити б корму, який успiшно пiдтвердив ïï, довiвши щоденний рацiон св коняки до однiєï соломини на день. Баский скакун здох за день того, як мав перейти на споживання самого тiльки свiжого повiтря.
Дiти голодували, а помирали вiд нещасних випадкiв: то якесь диï падало у вогонь або примудрялося вчадiти, то перекидалася колиска чи ошпарювалось окропом. Iнодi проводилося слiдство з приводу за гибелi занедбаноï парафiяльноï дитини, але лiкар i парафiяльний бi присягалися у тому, що хотiла почути вiд них парафiяльна рада.
Така система виховання давала своï плоди.
240Ч А Р Л Ь З РIК К Е Н с. Пригоди Олiвера Твiста
,У день евого дев'ятилiття Олiвер Твiст був блiдий, хирлявии
> iiпттчик, замалий на зрiст i худий, як скiпка. ,
‘ Цього дня парафiяльний бiдл мiстер Бамбл приишов на ферму Мiсiс Менн, щоб забрати Олiвера. Господиня наказала вiдмити хлопчика, а сама заходилася щедро пригощати б ïла джииом. М^ гiф Бамбл одним духом вихилив пiвсклянки i став розповiдати ха ГйДТакладу, як вiн придумує прiзвища пiдкидькам за абеткою.
Завели Олiвера, який ладен був пiти звiдси з ким завгодно i куд ивгояно Але вiн здогадався прикинутись, буцiмто страшенно н хочеться йти, тим бiльше, ЩО мiсiс Менн, стоячи за стiльцем бiдла,
, гукнув його раз цiпком по головi, щоб трохи розворушити, 1 раз по инi.iпоб пiдбадьорити, …i завiв його до великоï
по силiло з десяток гладких джентльменiв. Олiвер вiдповiдав на з мтгавя джентаьменiв тихо, затинаючись, i члени ради вирнпили,
«у нього зчитували, чи вiн знає, що в нього немає нi батьиа, нi мо- I чиТсГться вiй всiх тих, хто його годує, в хлопчин тиьни
‘ Члени ради заявили, щоОлiверужевеликий.атомумуситьвiдроб-
,,ти хлiб. Хлопчик повинен був микати мички.
I Рада дбала про мешканцiв робiтного дому. Вона ухвмила г ду пити бiднякiв тричi на день рiдкою кашею, сама розлучала подруж ,кя i робила з чоловiкiв одинакiв, ховала померлих злидарiв. Вiд ïм. життя трунар нiколи не був без роботи.
Хлопцям теж давали лише кашу. Ïï насипали в маленькi мисочк; Пiсля того, як мисочки пустiли, дiти ретельно обсмоктували собi пальнi сподiваючись, ЩО до них пристала бодай крупинка кашi.
Хлопцi зовсiм здичавiли з голоду, i один з них заявив, що, чого доброго,Цз «ть сусiда. Очi в нього були такi дикi, що товаришi безза-
I тгдйи -каш)-пiв3 яеспњ'
”Гетер' ^^йГдмовТв'и^о» нарадi, i джентльмен у бiло- V жилетi сказав, що Олiвер Твiст скiнчить життя на шибеницi. Джентльмени обговорили цю нечувану пригоду i вирiшили запроп кувати пять фунтiв тому, хто вiзьме Олiвера до себе.
241ЧАРЛЬЗ ДIК К Е Н С. Пригоди Олiвера Твiстд
РОЗДIЛ III
оповiдає про те, як Олiверовi Твiсту мало не дiсталося мiсце, I аж нiяк не райське Цiлий тиждень пiсля того, як Олiвер Твiст учинив свiй блюзнiАi ський i ганебний злочин попросив дати ще кашi, його, згiдно а мудрою i милосердною ухвалою ради, тримали пiд замком у темному карцерi. Природно було б припустити, що вiн, вiдповiдно до вi- ; щування джентльмена в бiлому жилетi, мiг би повiситися на хусточ цi. Проте, по- перше, рада оголосила хусточки предметом розкошi, а,
по-друге, ще бiльшою перешкодою були його юний вiк i дитяча недо- I свiдченiсть.
Олiвер щоночi гiрко плакав, боячись темряви. А вранцi в холодну погоду його обливали водою з помпи i привселюдно шмагали рiзками задля перестороги й прикладу iншим.
Одного ранку, коли Олiвер перебував у такому чудовому, блаi женному станi, мiстер Гемфiлд, сажотрус, простував по головнiй вулицi мiстечка, напружено мiркуючи про те, як би заплатити за квартиру… Раптом вiн побачив оголошення на воротах робiтного дому про п ять фунтiв за хлопчика. Саме пяти фунтiв йому i бракувало. *
Сажотрус звернувся з проханням до ради вiддати Олiвера, бо йому якраз потрiбен учень. Члени ради знали, що в мiстера Гемфiлда було декiлька хлопчикiв, якi задихнулися в димарях, але вирiшили, що пропозицiя сажотруса ïм пiдходить.
Угоду було укладено, i мiстер Бамбл повiв Олiвера до суду щоб юридично оформити документи. Дорогою бiдл пояснив хлопчиковi, що Вiн повинен у судi радiсно посмiхатися, i прозоро натякнув: якщо лiвер не згодиться йти в науку до сажотруса, то його спостигне невимовно страшна кара.
У судi за конторкою сидiло двоє старих джентльменiв. Суддя давно вже втратив яснiсть зору й майже здитинiв, але навiть вiн помiтив|| мерзенну жорстоку пику Гемфiлда i блiде перелякане личко О ера
Суд вiдмовився затвердити угоду, а наступного ранку громадян мiста знову сповiстили про те, що Олiвера Твiста вiддають у найми i що п ять фунтiв стерлiнгiв буде сплачено тому, хто схоче його забрати .
РОЗДIЛ IV
Олiверовi пропонують iнше мiсце, i вiн починає працювати на користь суспiльства
Члени ради замислили спровадити Олiвера Твiста у моряки, щоб на якомусь суденцi його або засiкли на смерть, або втопили моряки, якi полюбляють такi розваги. Але хлопчика взяв до себе мiстер Сау-Ч ДРПЬЗ ДТККЕНС. Пригоди Опiвера Твiста
берi — парафiяльний трунар. Це буя висоний, сухорля. Гакуватий чоловiк, , обличчя не для УстшњХ12п^њ^
япожнльцi. робiтного дому, труни *-^ХI.Г:ноГО малого Олiвера вiддали Iня бiдл Бамбл повiв хлопчина до м.стер. СауерберЬ
;ГпчиТоа^пГмиС ТоI бував би i собака. На нi, Олi.еро- ПI постелили постiль у майстернi серед трун.
РОЗДIЛ V
Олiвер няйо.ал.ься а
похоронi у нього складається неприємне враження у у
свого хазяïна
I Олiвер страшенно боявся ^чу^вма^РНI. **
ЕН=НЕ==г^^
тав хлопчика. Одсунувши важкий за*
Вранцi Олiвера розбудив грюкiт у д Р ‘ притулку, ЩО си-
Е^:Н=i===.
«њШвер виконував усi накази цього мордатого, гладкого незграби, I * њ у'кухнГшарлотта нагодувала Ноя гарним шматком шинки, а Олi-
аж до бiтькiв, якi не могли
*ТГ;?зСи» а^^=р,-иа. — — V на-
iвзруйнованому будинку на околицi мiста. ^
ЧАРЛЬЗ ДIККЕНГ Пригоди Опiврпа ТЧпг..
бурмотiла, померлоï безглуздо посмiхалася i щосц
Померлу жiнку поховали у боатеккiй могилi яе гто^тг трун, ЩОвiд вiкаГОСIïIТН^т д повеохнi;Г Д0СТОЯЛО СТ1ЛЬК
_ РОЗДIЛ VI
Розгнгвании Ноееими глузуваннями Олiвер починає дiяти
й дуже його дивує
Минув термiн випробування i Олiнрп я
УЧНI. Смертей побiльшало п, Л1вера буЛ0 офiцiйно прийнято в
ЛЮСI зi стрiчкоюпо»ГСТЬ КОРУ КОСЙЛа ДIТЙ- њЛIВеР У кап*
хват i розчулення усiх матерiв ^ста ЖаЛњбШ процесiï 1 викликав за-,i
змт.г 2ïïïïïг: протягом багаiьњхбезм
ненавидiла Олiвера бо ïï чолонi*ИМ 1льше що мiсiс Сауерберi люто
Одного дня Шй з^Гвся з^л^оГ
схочу позбиткуватися з хлопчика. Спочатку вТншикн^Т^ Дњ' I чуба, за вухо обiчнп гтi.,., смикнув Олiвера за 1
куваного результату Ной п шт ** КњЛИ ВСI ЦI знущання не Дали очi- | И пiльондрою! ПОЧа» глуаувати 3 ”»* њ*Ч i ннзв.,1
ледь i стiл, схопив Но^Ггорот'^угааув тк'»' тфОТНу‘ СТI‘Я клацнули, i, вклавши всю свою силу в^>дин удар'звалив'^ог* I
ника з нiг. Вiд смеотел^п, к* 1ппя1 Р свогокривд-И
Жй ГуГI
перетворився на грiзного месник
пади Г i
I дверi, що двигтiли пiд його ударами ,
Но* дњ 1 при-
244ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Пригоди Олiвера Твiста
РОЗДIЛ VII
Олiвер бунтує далi
Ной стрiмголов залетiв у ворота робiтного дому. Вiн притискав до синця пiд оком лезо ножика i волав, що Олiвер хотiв убити його, хазяйку i Шарлотту.
Коли мiстер Бамбл прийшов у будинок трунаря, Олiвер усе ще гатив у дверi льоху. Повернувся мiстер Сауерберi i за комiр витяг з льоху малого бунтаря. Взагалi вiн ставився до хлопця по-доброму, але сльози дружини розбудили його гнiв i йому залишилося тiльки
одне вiдлупцювати Олiвера.
До вечора той просидiв пiд замком у льосi, а коли споночiло, хазяйка вiдправила його спати у майстерню. Усю нiч хлопчик то плакав, то молився, а на свiтанку вiдсунув засув i, вагаючись, вийшов на вулицю. Вiн пiшов у бiк робiтного дому. У садку за решiткою Олiвер побачив свого товариша Дiка, який у цей раннiй час уже полов грядку. Вiн пiдвiв блiде личко, пiдбiг до хвiртки i простяг Олiверу свою худеньку ручку. Хлопчики попрощалися, i Дiк благословив Олiвера. Це благословення малоï дитини Олiвер памятав усе життя.
РОЗДIЛ VIII
Олiвер iде в Лондон. Дорогою вiн зустрiчає чудернацького юного
джентльмена
Олiвер швидко йшов битим шляхом. За мiстом вiн побачив дороговказ, на якому було написано, що звiдси до Лондона рiвно сiмдесят миль. Хлопчик згадав слова старих мешканцiв робiтного дому, що хлопець з головою в Лондонi може заробити великi грошь и
Першого дня Олiвер прийшов двадцять миль. Вiн зïв єдиний шматочок хлiба, що був у його торбинцi, i вiдчував страшенний голод. На нiч хлопчик зарився в копицю сiна серед поля, трiшки зiгрiвся i заснув.
Наступного дня вiн ледве пересував ноги вiд утоми i голоду, а нiч пнову провiв у холодному, вогкому полi. У селах Олiвер намагався iiипросити окраєць хлiба, але фермери в девяти випадках з десяти, побачивши простягнуту руку, кричали, що зараз спустять на нього
собак. _
На сьомий день пiсля втечi Олiвер рано-вранцi пришкандибав до мiстечка Барнет. Мiстечко ще спало. Брудний, запорошений хлопчик присiв на чийсь порiг, щоб дати перепочинок скривавленим, побитим ногам. Нiхто не звеитав на нього уваги. Раптом Олiвер помiтив, що на нього дивиться якийсь хлопець. Вiн мав кирпатий нiс, плаский лоб… i замурзаний був так, як може замурзатися тiльки не-
245ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Пригоди Олiвера Твiгта
долiток. Як на свiй вiк, вiн був невисокого зросту, ноги мав кривi.
першим пТТ И ЗУХВ*ЛЬ ЦеЙ чванькуватий, самовпевнений ферт ршимп [iишов до Олiвера, розпитав про те, куди вiн iде нагоду]
р»мШовиГ 3 ХЛIбОМ 13аПрОПОНував i в Лондон разом. З подальшоï розмови Олiвер довiдався, що його приятеля звуть Джек Докiнс вiй
~ИЛЬ1 ЗТЬ ОДНОГО ШЙНО стврого лондонського джентль
мена 1 зараз iде в столицю. Джек зiзнався, що в колi друзiв вiн бiльш вiдомии пiд прiзвиськом Спритний Пройда.
ОП.ГЛОНДОН ХЛ0ПЦI зайшли пiзно вночi, проминули багато вулиць
б v л и mfv С ГТ У ВУЗЬКОМУ брудн<шу смеРДючому завулку бiля якого.
kZZ', Р Д* 0лiР WOP i завiв у напiвтемнi
мнату з почорнiлими вiд часу i бруду стiнами. Перед камiном стоЧ яв дощании стiл, над вогнем на дротi смажилася ковбаса, а над нею схилився з довгою виделкою в руцi старезний зморщений єврей а
четвДепоМ њбЛИЧЧЯМ 3ар0СЛИМ кошлатою бородою… За столом сидiло еро чи п ятеро хлопцiв, вiком не старших за Пройду. Вони кури- ли довгi череп'янi люльки й попивали спиртне, нае дорослi. ‘
вра т'ХтяњК1НС НаЗВаВ СТаРњГО ФеЙГIНОМ> представив компанiï Олi- вера Твiста. Усi мiцно потиснули йому руки i посiдали вечеряти]
випити ТИВ њЛ1ВРУ 3 СКЛЯНКУ ДЖИНУ 3 зрячою водою, звелiв усе
лежали ^ ПЧИКВ1ДЧУВ ЯК Й0Гњ ПеРенесли на њДпн iз матрацiв, щЗ L лежали на пiдлозi, i поринув у глибокий сон.
РОЗДIЛ IX
мiстить подальшi вiдомостi про приємного старого джентльмена та його здiбних вихованцiв Олiвер прокинувся пiзно вранцi i побачив лише старого єврея
ками чњТ СН1ДаНОК- Хлопчик лежав з напiврозплющеними повi- ками, чув i бачив старого, але думками був далеко звiдси. Фейгiн по- кликав Олiвера, але той не озвався. Тодi старий замкнув дверi, витяг- нубзi схованки невеличку скриньку i став розглядати коштовностi. I НР <З ТИ В‘е це.стаРий поглянув на Олiвера i побачив, що той вiя по 1 3 Д ВШ ШДСК0ЧИВ хлопчика, але потiм ласкавГпере-
~њВУ На Т, Щњ ИОМуДОВОДИТЬся утримувати багатьох дiтей, а це майно вiн надбав на старiсть.
ВIЛЯЯ0ВГГЯ ПрОЙДа 1 Чарлi Бейтс> сiли снiдати. Потiм хлопцi вiддали Фейгiну два гаманцi i чотири кишеньковi хустки, говорячи
мiж собою мовою, яку Олiвер майже не розумiв. Йому було невтям- ки, коли i де хлопцi встигли так добре попрацювати.
Через деякии час хлопцi i старий затiяли цiкаву гру: Фейгiн по- I ходжав по кiмнатi, а Чарлi з Пройдою потай витягали з його кишень I
246ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. ПригодиОлiвераТвiста
рiзне добро. Старий запропонував Олiверу непомiтно витягнути з його кишенi хусточку i похвалив за здiбностi.
До юних джентльменiв завiтали двi юнi ледi Бет i Ненсi. Породилися вони дуже мило й невимушено, i Олiвер вирiшив, що вони чудовi дiвчата.
РОЗДIЛ X
Олiвер ближче знайомиться iз своïми новими приятелями
й дорогою цiною набуває досвiду. Короткий, але дуже важливий
роздiл цiєï оповiдi
Багато днiв Олiвер не виходив iз кiмнати Фейгiна то випорю- нмв мiтки з носовикiв, …то брав участь у вже згаданiй грi, в яку старий джентльмен i двоє хлопцiв бавилися щоранку.
Нарештi одного ранку Олiвер, Чарлi Бейте i Пройда пiшли в мiсто. Бiля книжкового рундука хлопцi побачили старого джентльмена п золотих окулярах, який зосереджено читав книжку. Пройда i Чар- лi залишили Олiвера, пiдiйшли до старого, Пройда витяг у нього хусточку, передав ïï Чарлi, пiсля чого вони вдвох дременули й зникли за рогом.
Ось коли Олiвер зрозумiв, звiдки у Фейгiна беруться i хусточки, i годинники, i коштовностi. Хлопчика обпекла гаряча хвиля жаху, i нiн кинувся бiгти. Джентльмен з книжкою в руцi погнався за Олiве- роад, гукаючи: Лови злодiя! Слова цi мали магiчну силу. Люди кидали все i бiгли вслiд хлопчиковi.
Олiвер знесилився, його нагнав якийсь чоловяга, ударив i збив з мiг. Юрба оточила хлопчика, пiдоспiв полiцейський i повiв малого до i-уду. Слiдом пiшов джентльмен.
РОЗДIЛ XI
оповiдає про полiцiйного суддю мiстера Фенга й дає певне уявлення про те, як вiн вершить правосуддя
Олiвера посадили в камеру, що скидалася на льох. Iз суботи тут побувало з пiвсотнi пяниць, багато чоловiкiв та жiнок, яких тримали за недоведеними обвинуваченнями. Ця кiмната була гiрша i бруд- пiша, нiж камери в Ньюгетськiй тюрмi, де тримали найнебезпечнi- iпих злочинцiв.
Через деякий час Олiвера повели до суду. Переляканий хлопчик не мiг сказати жодного слова. Суддя, Метерлiнк Фенг, сидiв у глибинi зали iз похмурим виглядом. Вiн грубо повiвся iз старим джентльменом, який хотiв пояснити суть справи, перебивав i ображав його. Потiм почав допитувати Олiвера. Полiсмен, бачачи, що хлопчик не-
247ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Пригоди Олiвера Тиiгта
г^?ЕЕ==='=г=
Фенга, розповiв, що хустинкупопСпи ЧИ УВаГИ ГНIВ СуДДI суддя скосу,.. .i:уïïïï» ХЛњПЦЬ‘ РЛЧ«»* дсдуРИ ^Рв непритомного 0лiвера i вiдвiз до сЛ
РОЗДIЛ XII,
У якому про Олiвера дбають краще, нiж будь-коли, i в якому знову розповiдається про веселого старого джентльмена та його молодих друзiв
вдягнена старенькi жiнка ХнУаЖњ ЛЖКа ПIДIЙШЛа ЧИСТО й ох
шиi*. Мiсiс Бедвiн 6улп ворушена ло сячi навколо своЯ.
Олiврп п-гав потпо пï, о Цим пњРивом вдячностi.
Го _ РОЗДIЛ XIII
шь бегпосереЗне Зношення до * г яi, допитуючи, до вони подïиГГикГДУ М КњШР- ШВ Чi-
.
ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Пригоди Олiвера Твiста
ричневi бриджi, шнурованi черевики на товстих ногах, на яких не вистачало кайданiв. Цей симпатичний громило прийшов iз великим псом, якого штурхонув пiд стiл, де той згорнувся калачиком i часто
клiпав злостивими очима.
Це був Бiлл Сайкс. Вiн розпитав хлопцiв про арешт Олiвера i позловтiшався з Фейгiна, говорячи, що коли хлопчик щось розповiсть полiцiï, то старого чекає шибениця. Фейгiн, мило i багатозначно посмiхаючись, ласкаво сказав, що разом з ним погорять i iншi.
Усi члени чесноï компанiï замовкли. Через деякий час Сайкс запропонував розвiдати в полiцiï, де тримають Олiвера. Було вирiшено доручити цю справу Ненсi, яка зовсiм недавно перебралась у Фiлд- Лейн з матроських кварталiв i могла не боятися, що ïï упiзнають.
Ненсi перевдяглась у простий костюм i пiшла до полiцiйного вiддiлка. Хитра юна ледi випитала в добродушного тюремника, що сталося з Олiвером, i про все доповiла Бiллу Сайксу i Фейгiну. Цi турботливi джентльмени вирiшили будь-що знайти хлопчика i заткнути йому пельку, поки вiн не виказав ïх.
РОЗДIЛ XIV
мiстить дальшi подробицi про перебування Олiвера у мiстера Бра- унлоу, а також знаменне пророцтво, яке джентльмен на прiзвище Грiмвiг виголосив стосовно Олiвера, коли той вирушив виконувати
доручення
Мiстер Браунлоу i мiсiс Бедвiн уникали говорити з Олiвером про його минуле, поки вiн був ще слабий. Мiсiс Бедвiн розповiдала про своïх чудових дiтей, навчала хлопчика гри у крибедж, усiляко оберiгала i розважала його. Життя Олiвера в будиночку мiстера Браунлоу було щасливим i безпечним. Коли хлопчик зовсiм видужав, старий джентльмен запросив його в свою кiмнату. Олiвера вразила велика кiлькiсть книжок на полицях, що сягали аж пiд стелю. Мiж мiстером Браунлоу i Олiвером вiдбулася розмова про майбутнє хлопчика, якому старий джентльмен задумав допомогти стати на ноги. Мiстер Браунлоу хотiв дiзнатися, як i де Олiвер жив ранiше, але тiльки-но хлопчик розтулив рота, щоб розповiсти про своє життя на фермi, про поневiряння в наймах у трунаря, як у кiмнату зайшов давнiй приятель хазяïна дому мiстер Грiмвiг.
Вiн був хорошою людиною, та завжди всiм суперечив i всiм був незадоволений. Дiтей у нього не було, а тому всi хлопчики були для нього однаковi. У глибинi душi мiстер Грiмвiг був дуже схильний мизнати i зовнiшнiсть, i поведiнку Олiвера надзвичайно приємними, мле проти цього повставав притаманний йому дух сперечання. Вiн
249ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Пригоди Олiвера Тмгтд
доводив приятелю, що Олiвер зовсiм не такий, яким здається Мiс ер Браунлоу вже був готовий посперечатися з гостем, як мiсiс Бел] вiн принесла пакунок з книгами, що ïх принiс посильний Стаоий
ГьГГМIГ» ПРДаТИ ПОСИЛЬНИМ ТњРГIВЦЮ —ами » ошi'Те кiлька примiрникiв книг, але той уже зник. Олiвер сказав що вiя
може виконати це доручення i збiгає туди-назад за десять хвилТн
Сховавши пять фунтiв до кишенi, вiн обережно взяв пТд па Л
нижки 1 Пiшов до книгарнi. Дивлячись йому услiд мiстер ГоiЛ
вiг заявив, що вони бачать хлопчика в останнiй раз, бо вГн укрЯ
книжки, i грошi. Мiстер Браунлоу захищав Олiвера. Р *1
латi Г СПОНОЧ1Лњ Так що важко було розгледiти цифри на циферб-
якоï Д СТаРИХ ДЖентльме все сидiли мовчки за столом * якому лежав годинник. I
РОЗДIЛ XV,
який показує, як щиро любили Олiвера Твiстпа веселий старий єврей i мiс Ненсi
У кiмнатi смердючого шинку сидiв Вiльям Сайкс. Коло його нiг
копнув собаку iтойЧрвОНООКИЙ пес Сайкс без видимоï причини опнув собаку, i той, недовго думаючи, мовчки впявся гострими зу
бами в черевик хазяïна. Сайкс схопив нiж i готовий був перер^затн горлянку собаки, але раптом дверi вiдчинилися i пес прожогом вискочив з кiмнати, ледь не збивши з нiг Фейгiна. Розлючений СашЯ негайно перенiс свiй гнiв а старого, але той заговорГлаСКаВим Д
лосом 1 вiддав пайку з награбованого. Бiлл трiшки заспокоïвся i заговорив про пошуки Олiвера. чюкоïвся i заго*Ч
пiдiопиГичи.^пТ ПРЯМуВаВ Дњ рижкового рундука. Раптом його пЛГ * РУ 1 За спиною почувся знайомий голос: Ой мiï
любии братику, я знайшла тебе! Це була Ненсi. ”
Олiвер кричав, виривався, але перехожi спiвчували сестрi яка! волана всю вулицю, що хлопчик утiк з дому, а за ним поби^єГ
До Олiвера, який з усiєï сили пручався i вiдбивався вiд Ненсi пiï д йшов Бiлл Сайкс iз собакою. Вiн наказав хлопчиковi замовкнути Ж потяг його в лабiринт темних вузьких вуличок. замовкНути ,
Стемнiло. Мiсiс Бедвiн стривожено чекала на порозi будинку а
двоє старих джентльменiв уперто сидiли в темнiй вiтальнi й на столi мiж ними цокав годинник . Л11
250ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Пригоди Олiвера Твiста
РОЗДIЛ XVI
оповiдає про те, що сталося з Олiвером Твiстом пiсля того, як вiн потрапив до рук Ненсi
Сайкс i Ненсi взяли Олiвера за руки, i чоловяга попередив хлопчика, що коли вiн надумає кричати, то Пятак учепиться в нього i ро- нiове на шматки. Пес люто загарчав, неначе розумiв мову хазяïна.
Вони йшли незнайомими темними вулицями, як раптом на церк- iii глухо вдарили дзиґарi вiсiм разiв. Саме о восьмiй годинi стояли пiд шибеницею добре знайомi злодiям хлопцi, яких мали стратити на злочини. Ненсi заговорила про цих своïх товаришiв, але Сайкс не дуже переймався ïхнiми долями.
Олiвер, Сайкс i Ненсi пiдiйшли до давно покинутоï крамнички, у икiй все-таки хтось був. Хлопчика заштовхнули в темний коридор. Десь блимала свiчка. Пiдiйшовши ближче, Олiвер побачив Джека Докiнса, який упiзнав хлопчика i тiльки насмiшкувато посмiхнувся. Л в пропахлiй цвiллю кiмнатi Олiвер побачив Чарлза Бейтса, який тицяв у нього пальцем i качався вiд реготу, i мiстера Фейгiна, який иизько вклонявся ошелешеному хлопчиковi.
Пройда i Чарлз примусили Олiвера зняти чистий одяг i вдягти дрантя, забрали книжки i пять фунтiв. Олiвер благав повернути старому джентльмену його речi, але злодюги тiльки смiялися з його розпачу.
Раптом Олiвер кинувся тiкати. Хлопцi побiгли за ним, а Ненсi зачинила собаку в кiмнатi, щоб вiн не догнав бранця. Сайкс розлютився, але дiвчина закричала, що не дозволить мордувати дитину. Вона тявила Фейгiну, що буде захищати Олiвера, якого хочуть зробити ïлодiєм, як дванадцять рокiв тому зробили злодiйкою ïï. Старий став погрожувати Ненсi, а вона у нестямi кинулася на нього з кулаками, (-'айкс перехопив дiвчину, вона забилася в його руках i зомлiла.
Олiвера завели в кiмнату i замкнули.
РОЗДIЛ XVII
Доля виявляє й далi неласку до Олiвера i приводить до Лондона видатну людину, щоб зганьбити його
Так повелося, що в кривавих мелодрамах трагiчнi i комiчнi сцени чергуються: в однiй сценi герой падає пiд вагою кайданiв на соломяне тюремне ложе, а в наступнiй його вiрний товариш, не знаючи про нещастя, звеселяє глядачiв кумедною пiсенькою.
У життi бувають ще дивовижнiшi переходи вiд столу, що вгинаються пiд стравами, до смертельного ложа, вiд жалоби до святкових шат. Але в життi ми не пасивнi глядачi, а дiйовi особи.ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Пригоди Олiвера ТшУта
Рано-вранцi мiстер Бамбл вийшов з ворiт робiтного дому i пiшоï
двГжiноГ шТ КРњКОМ- РаДа Д0РУЧИЛа ЙњМУ ВIДВезти в Лондоï ВямйГ, њ Щ СУД ВИЗНачив ïхнє пРаво осiлостi. Перед вiдïздо. Бямбл зайшов до мiсiс Менн, щоб вiддати ïй грошi, якi рада вид лйi
Мн заговорила про дiтей. «охвдаила^ ЩО всi вони здоровiсiнькi, за винятком тих двох, що помрртп а том
ли .ВIЙГЖХОТIВ по64« » i ХЛОПЧИК риЗ
робливо бiйща'Г ДШт ЩОга * ВЬОГО »'”.ЛИ, великi очi х…
Мiстер Бамбл спитав у хлопчика, що з ним вiдбувається i Лiк по! Дошв про своє єдине бажання Шн хот.в би щ Д ^
ТвiстаНмГстеВр'Бамбi СЛ1В На ПаПРI 13бРIГ ЦЮ записку для Олiвер. вiста. Мiстер Бамбл був здивований i наказав вивести хлопчика 1
ïзл, ГмТУПНОГОГЯ МIСТР БйМбЛ ШВИДКО орався зi справами i у за- Г С061 СКромний обiД; ^лька бiфштексiв, соус iз устрицi! Р р. Попиваючи вино, вiн розгорнув газету i прочитав оголошенi
» й ТњойРОЗхтЛУТЬСЯ њЛIВР ТВIСТ ПРО ЯКОГО немає нiяких Вiдомо нагороди РОЛЛ СШТЛО На ЙОГњ МИНУЛ њТримає -хь гiней вИ-
по^ГР БаМбЛ ШВИДенько найшов будинок мiстера Браунлоу i розi повiв старому джентльмену, що Олiвер — пi яки СИн П01
непутящих батькiв, що вiд народження вiн був утiленням пiдступi
мiстГïн завеш ЗЛОСТИВОСТ1; що своє коротке перебування в пiлному ] чикя пГ 3аВрШИВ П1ДЛИМ 1 вiрячим нападом на безневинно хлоп а, пiсля цього втiк пiд покровом ночi з оселi свого хазяïна За тттi
i 1њГЙЩ,њвш отримав п‘ггь гiней 1 пiшм- Мi^р
Р були враженi, а мiсiс Бедвiп не повiрила жодному слову бiда (Я
РОЗДIЛ XVIII
Як Олiвер проводив час у спасенному товариствi своïх достойних друзiв
невÏÏïï^ГякГ ФЙГIН ПРОЧИТаВ њЛIВРОВI ДОВГу проповiдь ПРО гпiх I шiв^ нГГ М0ВЛЯВ ХЛОПЦЬ УЗЯВ на Душу покинувши товаришi , нагадаi, що прихистив, нагодував хлопчика, коли той помира
чика ГкийРп~ ВШРњЗП0ВIВ Iсторiю пРо одного невдячного хлопчика, якии пiшов у полiцiю, щоб донести на друзiв, але у сулi Фейгi
ви,ахн. невиннiсть i звинувати, хлопцл у тяТких инах.пï
ли. На закiнчення мiстер Фейгiн не пошкодував похмурих Ааоб ллJ опису всiх тих неприємних вiдчуттiв, якi зазнав смертник у процесi по- iшення, 1 дуже приязно й щиро висловив палку надiю, що йому нiколи* ^ доведеться наразити Олiвера Твiста на таку болiсну операцiю. IЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Пригоди Олiвера Твiста
I Олiвер анiтрохи не сумнiвався, що Фейгiн не раз знищував своïх ппдмiру обiзнаних чи надто балакучих спiльникiв.
Багато днiв по тому Олiвер був абсолютно самотнiм. Вiн сидiв бiля iiдиного вiдкритого вiконця на даху. Одного разу Чарлз Бейте i Пройди стали намовляти Олiвера стати злодiєм, як вся ïхня компанiя, але лопчик заперечив, що бути вуркою це чинити зло.
Фейгiн тiшився здiбностями своïх учнiв, задоволено потирав руки, чуючи ïхнi слова.
Якось у занедбаний будинок зайшов мiстер Чiтлiнг вiсiмнад- цитилiтнiй злодiй, який уже вiдсидiв у вязницi, але вважав Пройду кмiтливим, вправнiшим за себе i ставився до нього з певною шаноб- яивiстю. Фейгiн звелiв Олiверу слухатися хлопцiв, сам говорив про ипреваги злодiйського ремесла.
З того дня Олiвера рiдко залишали на самотi, майже весь час кнопцi розважали його своïми балачками, i щодня вони гралися з Фпйгiном у давню гру… Часом старий розповiдав про грабунки, якi 'iйняв замолоду, i стiльки в тих розповiдях було кумедного, що Олi- Вгр мимоволi смiявся вiд щирого серця.
Сказати коротко, хитрий старий єврей затягав хлопця у своï тенета, …вливав у його душу отруту, сподiваючись навiк ïï забруднити
I спаплюжити.
РОЗДIЛ XIX,
у якому обговорюється й ухвалюється цiкавий задум
Одного холодного дощового вечора Фейгiн покинув будиночок i, скрадаючись у темрявi, петляючи по кривих брудних вуличках, пiшов на зустрiч iз Сайксом. Там була i Ненсi, яку Фейгiн не бачив, вiдколи вона заступилася за Олiвера. Дiвчина пригостила старого прнндi, але той тiльки вмочив губи у чарку. Вiн прийшов не пити, а i пiюрити про справи.
У Чертсi є багатий будинок. Тобi Крекiт намагався намовити плуг, щоб вони допомогли злодiям, але в нього нiчого не вийшло. Хитрий злодiй хотiв закохати в себе служницю, походжаючи перед пудинком у канарковому жилетi, з наклеєними бакенбардами, поим перейшов на вуса i кавалерiйськi бриджi, але i з того дiла ви- иiиов пшик.
Фейгiн був розчарований невдачею Тобi Крекiта. дине, що залишилося злодюгам, це потрапити в будинок через маленьке вiкон- цр, яке не мало решiток. I тодi було вирiшено, що злодiï вiзьмуть iз ”бою Олiвера. Вiн влiзе через вiконце в будинок, вiдчинить засув, а IСрокiт i Сайкс заберуть усi коштовнi речi.
253
ЧАРЛЬЗ ДIК К Е И С. Пригоди Олiвепд Твiста
!НС1* ЯКЙ Т ТаК НДавно захищала !Олiвера, допомагала своii друзякам розробляти хитромудрий план !грабунку.
Фейгiн, потираючи руки, заявив, що Олiвера треба залучити Ж справжнього дiла. Нехай хлопець усвiдомить, що вiн один iз них, щ* вiн злодiй, i тодi вiн навiки ïхнiй.
РОЗДIЛ XX,
у якому Олiвер переходить у розпорядження
мiстера Вiльяма Сайкса
Уранцi Олiвер побачив бiля свого матраца пару нових черевпД на добрячiй пiдошвi i вирiшив, що його звiльнять. Та виявилося, IГ хлопчика вiдведуть до оселi Бiлла Сайкса. Фейгiнiв тон i вираз о личчя злякали хлопця навiть бiльше, нiж це повiдомлення. Стï рий iз страхiтливою посмiшкою попередив Олiвера, щоб вiн стерiг Саикса для якого нiчого не варто було пролити чужу кров за iгращ- ку, i_ робив усе, що той скаже. Олiвер вирiшив, що вiн, певно, будi гра жниковi за слугу, i перестав боятися i взявся читати книжку пЛ знаменитих злочинцiв . про кару, яка ïх спiткала. У хлопчика кроï холола в жилах вi, описiв жахливих злочинiв, i вiн вiдкинув книЗ ку Раптом у кiмнату зайшла Ненсi. Вона була дуже блiда i промо. ляла здушеним голосом: Прости мене, Господи! Як я могла. Ол!-
Ш С: ГИ0бг0рнув Х0Л0ДНI ноги в хустку, розворушив жар У 1Н1. Поступово дiвчина заспокоïлася i ще довго сидiла мовчки.'
оли зовсiм споночiло, Ненсi пiдвелась i сказала Олiверу, що поведе його до С икса. Вона просила хлопчика, щоб вiн не тiкав, бо ють, коли вiн це зробить. На вулицi Олiвер мало не закричав про Я помогу, але згадав стражденний голос дiвчини — i не розтулив рота Д
чекав БМiллЧЧпЬ/а >РУКИ ‘ њЛIВР 3аЙШЛИ Дњ буДИНКу де ïх ^ чекав Бiлл. Чолов яга показав пiстолет i сказав, що застрелить ОлЛ
вера, якщо вiн :оча б заговорить на вулицi. Ненсi, пильно дивлячиiГ на хлопчика, з притиском розтлумачила слова Сайкса, що коли Олiï вер стане тому поперек дороги, злодюга прострелить йому голову. 1 Рано- вранцi Сайкс розбудив Олiвера. Вони поспiхом поснiдали'} виишли з кiмнати. Ненсi навiть не глянула на хлопчика, закамянiвши бiля вогню. I
РОЗДIЛ XXI
Експедицiя
Надворi сiрiв похмурий ранок. Був базарний день. До Лондона! тягнулася нескiнченна валка фургонiв з усiлякою живнiстю й мясi ними тушами , iшли молочницi з вiдрами молока, сунули чоловiки й I 254. _______________________________ ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Пригоди Одiвера Твiста
цi i п ки з кошиками риби на головi. Ноги вгрузали в грязюку мало не ни кiсточки, над спiтнiлою худобою клубочилася густа пара… Свист Погоничiв, гавкiт собак, ревiння волiв, мекання овець, рохкання i вереск свиней, вигуки лоточникiв, крики, лайка, сварка зусiбiч… тисни на, штовханина, немитi, неголенi, жалюгiднi, бруднi постатi, що iиметали серед натовпу, все це ошелешувало, приголомшувало iсч'о, хто потрапив сюди вперше.
Сайкс тягнув Олiвера через те юрмище, лiктями торуючи шлях. X попчик, пристосовуючись до швидкоï ходи зломщика, побiг пiдтюпцем. На шляху ïх догнав порожнiй вiз, i Сайкс попросив вiзника пiдвезти ïх, а щоб Олiвер не надумав звернутися по допомогу, виразнiï поплескав по кишенi, де був пiстолет.
Вони довго ïхали возом, а потiм ще кiлька годин блукали навко- iнiiiнiми полями, поки дiйшли до мiстечка Гемптон. Там пообiдали <»лодним мясом i сидiли в трактирi до ночi. Сайкс познайомився з чоловiком, який повертався додому возом, i завязав з ним добрi сто- «уики. Пiзно вночi вони покинули трактир, сiли на воза, довго ïхали
I .пiову йшли пiшки, аж поки дiсталися до напiвзруйнованого будинку на
березi рiчки.
РОЗДIЛ XXII
Грабунок
Сайкс постукав у дверi будинку. Тобi Крекiт i Барнi, якi вже давно чекали на свого спiльника, з радiстю зустрiли його. Тобi Крекiт мав рiдке, дбайливо закручене в довгi спiральнi завитки волосся, в яке

пiн час вiд часу запускав своï бруднющi пальцi, оздобленi великими дешевими перснями. Побачивши Олiвера, вiн страшенно здивував- i ïï. Сайкс тихенько щось йому пояснив, i Тобi голосно зареготав. Олiвер страшенно втомився. Вiн майже не усвiдомлював, куди потрапив i що дiється довкола. Чоловiки примусили його випити i шiртне, i хлопчик забувся у важкiй дрiмотi.
Пiзно вночi грабiжники стали збиратися. Вони взяли iнструмен-
II ножi, пiстолети, замотали обличчя до самих очей великими темними хустками i, ведучи Олiвера за руки, вийшли з дому.
Приятелi швидко дiйшли до самотньоï садиби. Лише тепер Олi- Н'i мало не збожеволiвши вiд розпачу й страху, зрозумiв, що вони прийшли сюди грабувати, а може, й убивати. Вiн зблiд, в очах у нього iiигьмарилось, а з грудей вихопився здушений крик жаху. Сайкс виригнув страшне прокляття i звiв курок, але Тобi… затулив Олiверовi рита рукою й потяг хлопця до будинку. Грабiжники вiдчинили раму миленького вiконця, Сайкс пропхнув Олiвера ногами вперед i, нака-
255
ЧАРЛЬЗ ДIК К Р Н С. Приголм Одiверд Трiгт;
ТИХенько 0ПУстив хлопчик |
Динку, навiть якшо за не йому докедетьсяТп НњГИ МШКанцï раптом на сходах виникли постатГ^оло^Г^ Т *
бахнуло, дихнуло димом … i Олi1я <<ЩњСЬ блиснУлоЯ
* * бра вiдкинуло до стiни а
— РОЗДIЛ XXIII, _
ЯЙ2Яï2?ï!г:гIШсдимжмiсте>'њмБ*њЖ
и показує, що навiть парафiяльноМу бiдлу властивi людськi слабостi
єi;ут~:гг; гн: р Н
пони на своєму шляху. Люяи, якi ЖIIВ, гь в видався на пер<|
ЗИМОВИМИ вечорами збираються ттрп оселях, холодниi
вони вдома. Але^багат^ппСтокiв суспЬiьств^њМ 1 ВњГОВI* *
заплющують очi просто небя'ня аТаКњ1НГОДИНазав*Я
жують ïхню дуiiу навряд 4i ВУЛИЦЯХ 1 ХњЧ Я1 061 Наглядачка робiтного ДоУмi^^1- I^ГГIРШI вогнем камiна i лагодилася потiшив свою дуiГчГг РД ленький чайничок i олНя-Рдина чашка р ДУШУ Чашечкою чаю- Мi| спогади про мiстера Корнi (який помрп викликали в неï сумi
кiв тому), i вона вкрай ДВЙДЦЯТЬ ПЯТЬ Р
стукiт у дверi. На порозi виппг * потривожив тихенький
вагалася, БбЛа‘ «i
таки запросила його до к-iмня в в П13нш час, але во
жахливу потду, ро безсовiсних бiдГяк ТiТ њРњ c,‘oгњднm, «
гу, про одного невдячного негiдник* ий Гвзя сЗњ» Пњ Д0I,њ» рошио, бо вiн, ба,, бездомний i не зможе ир^Хïи^Г»
засгц^допомогiГб^някам УЛИЦ^ аIШЛИМ *њ
слiв поцiлував наглядачку,, а потiм об-iiня П ï «Н
зухвальство перервав стукiт у двеоi. Н , г, *
бридка богадiлка, яка повiдомила, що стара Г , 7,-17 њП*тят-
1»  
ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Пригоди Олiвера Твiстя
| о молочника, пильно обдивився меблi, наче складаючи ïх | деннiï,нии опис. д
РОЗДIЛ XXIV,
I и якому йдеться про рiч, майже не варту уваги. Проте роздiл цей недовгий, i в нашiй оповiдi вiн ще може виявитися важливим
Тiло богадiлки, вiсницi смертi, було згорблене вiд старостi, руки
«,,Г» Трем 1ЛИ обличчя, перекошене в безглуздiй ПОСМIШЦI, скдда-
» бiльше на маску, створену рукою божевiльного майстра анiж ïïи нитвiр природи.
<-тара не встигала за наглядачкою i вiдстала десь у коридорi. Мi- ”” хорнi пiдiйшла до хвороï, яка лежала в голiй кiмнатi на мансардi К.-.0 л кка сидiла iнша стара богадiлка, а перед камiном стояв учень ”пiскаря, який повiдомив, що Саллi залишилося жити щонайбiльша двi години. Наглядачка роздратовано скривилася, загорнулась у ïï нi и i, i сiла у хвороï в ногах.
Ьогадiлки перейшли ближче до жеврiючого камiна i простягли до Iп ню своï кiстлявi руки. В зловiсних вiдблисках ïхнi зморшкуватi вЬiiiччя зробилися ще бридкiшими.
иллi лежала без тями, i наглядачка вже хотiла йти, як раптом i мира розплющила очi, побачила богадiлок i попросила ïх вигнати. ”Впдвi потвори жалiсно залементували, але скорилися наказу на. IIНIЬНИЦI 1 виишли.
Имираюча з останнiх сил намагалася не дати згаснути iскрi жит- г.i (iона почала розповiдати про молоду жiнку, яку понад десять роïстому пiдiбрали на вулицi. Невiдома народила хлопчика й помер- I ( аллi ледве згадувала тi давнi подiï, але ïй вистачило сил сказати » «ОНа вкрала у породiллi єдину рiч, яку вона мала. То було щире .ното, ЯК{ могло врятувати ïй життя, та вона тiєï речi не продавали, ховала ïï на грудях.
Помираючи, молода мати благословила своє дитя i доручила Сал-
I .берегти єдину цiнну рiч для сина, але богадiлка вкрала
ïï. Хвора
Г;I ‘ спРњмњглася перед смертю сказати, що хлопчика звати Олiвер I Що вiн дуже схожий на матiр.
11 оглядачка вийшла з кiмнати i спокiйно сказала, що Саллi так нiчiм i> путнього i не повiдомила.
РОЗДIЛ XXV,
у якому знову повертаємося до мiстера Фейгiна й компанiï
Того ж таки вечора, коли в робiтному домi помирала Саллi, мiстер чи iч сидiв бiля камiна, поринувши в задуму. За столом позад ньо
257ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. ПригодиОлiвераТвiста
го грали у вiст Пройда, Чарлi Бейте i мiстер Чiтлiнг. Пройда весь, вигравав, хоча грав один проти двох. Чарлi Бейте розумiв, у чому рiсть, але весело смiявся, слiдкуючи за Пройдою.
Мiстер Чiтлiнг програв останнi грошi i кинув карти. Сьогоднiï^Н був небагатослiвний, про щось зосереджено думав, а Чарлi диЦi* знав, що Томмi Чiтлiнг вклепався в Бейте. Кохання приятеля додл 11 йому веселого настрою; вiн реготав, качаючись по пiдлозi.
Раптом у дверi хтось подзвонив. Хлопцi миттю притихли i нечур но зникли з кiмнати. Пройда впустив у дiм чоловiка у грубiй робоч > — блузi. Фейгiн придивився i впiзнав Тобi Крекiта.
Фейгiн i Пройда здивувались, побачивши втомлене, брудне й аг голене обличчя чепуристого Тобi. Не чекаючи запитань, Крекiт на|^| зав принести ïжi, а коли наïвся досхочу, звелiв Пройдi вийти, виï^Н джину з водою i розповiв, що дiло не вигорiло, що Олiвера пiдстрелВ ли, а спiльники полишили його в канавi i кинулися врiзнобiч, р*ту ючи свою шкуру.
РОЗДIЛ XXVI,
у якому на сценi зявляється нова таємнича дiйова особа й вiдбувається багато подiй, нерозривно повязаних з цiєю оповiдаЛ
Фейгiн, почувши новину про Олiвера, зойкнув, шарпнув себе^| волосся, прожогом вискочив з будинку i помчав вулицею свiт за о^ьi Вiн трохи заспокоïвся, коли пiдiйшов до трактиру Три калiки. Фе Я гiна добре знали всi миршавi мешканцi брудних завулкiв, якi приязiв кивали йому. Вiн так само приязно кивав ïм у вiдповiдь i звернув до щупливого чоловiчка, що сидiв, увiбгавшись у дитяче крiселко, ред дверима своєï крамницi, чи не бачив той Сайкса. Чоловiчок вiд вiв, що Бiлла тут сьогоднi не було. Фейгiн зайшов у трактир i пода нагору, у велику кiмнату. Там за довгим столом сидiли чоловiки i ясiиИ ки, а в кутку за розладнаним фортепiано джентльмен-професiоа.
з буряковим носом… Вiн награвав якусь мелодiю, а молода ледi ро важала слухачiв баладою з чотирьох куплетiв. Обличчя ïï прихил никiв були позначенi печаттю мало не всiх порокiв i привертали ув саме своєю огиднiстю. Пiдступнiсть, жорстокiсть, пяне зухнальо * були ïхнiми найвиразнiшими рисами, але найбридкiшими й найж люгiднiшими персонажами цiєï жахливоï картини були жiнки д якi ще iз слiдами юного румянцю на щоках, …iншi вже цiлком пiлГ збавленi принадних ознак своєï статi, геть спотворенi й спустошеи злочинством та розпустою; а всi ж вони ще не вийшли з юного вiкуiа Серед усього цього збiговиська Фейгiн видивлявся потрiбного йому чи ловiка, але того тут не було. Вiн попросив трактирника передати, щ4| 258ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Пригоди Олiвера Твiста
MVKQB його, вийшов, найняв кабрiолет i поïхав до будинку, де меш-
…. Сайкс. У кiмнатi Фейгiн побачив тiльки Ненеi, яка була геть пяна
I не вiдреагувала на розповiдь про те, що дiло не вигорiло, а на Сайк- iи полює полiцiя. Старий почав розпитувати дiвчину про Олiвера, але iшiа сказала, що хлопчиковi краще померти, нiж бути серед таких, |nk вони. Цi слова розлютили Фейгiна. Старий з притиском заявив, що коли Сайкс урятує свою шкуру, але повернеться без хлопчика, то хай краще вона убє його сама, коли не хоче, щоб його задушив тюремний Ипт. Говорячи це, Фейгiн прохопився, що Олiвер для нього скарб, ипдто тепер, коли вiн звязався iз самим дияволом у плотi.
Раптом Фейгiн схаменувся, що в нестямi бовкнув зайве, опанував Liwtie i змiнився просто на очах. Вiн почав розпитувати Ненеi, чи за ти мила вона його слова, але дiвчина попросила повторити, якщо вiн Чогось хоче. Старий вирiшив, що вона справдi пяна i не зрозумiла його натякiв, а тому заспокоïвся i пiшов додому. Уже перед самими дщ.рима будинку до старого раптом пiдiйшов чоловiк, якого Фейгiн шукав у трактирi. Фейгiну дуже не хотiлося заводити незнайомця в цiм, але той наполiг, що хоче поговорити в теплi. Вони зайшли в кiм- ииту, сiли бiля камiна i про щось тихо заговорили. Монкс (саме так кiлька разiв назвав його Фейгiн) звинувачував старого, що той не виконав своєï обiцянки, не зробив iз хлопчика шмаркатого кишенько- ц.го злодюжку, який би потрапив у вязницю i назавжди заплямував iтбе. Але Фейгiн виправдовував себе, говорячи, що цей хлопчик зо- iпм не схожий на iнших: його нiчим не можна залякати, вiн не хотiв Красти, за ним не було нiяких грiхiв.
Раптом Монкс вигукнув, що побачив якусь жiночу тiнь, що про- мпйнула по стiнi. Фейгiн схопив свiчку, i вони обiйшли всi кiмнати,
” пустилися в пiдвал, але нiякоï жiнки не знайшли.
РОЗДIЛ XXVII
спокутує провину одного з попереднiх роздiлiв, у якому вельми нечемно покинуто на самотi одну ледi
Мiстер Бамбл, який залишився в кiмнатi мiсiс Корнi, ще раз пе- чирахував чайнi ложечки, зважив на руцi щипцi для цукру, ще уважнiше оглянув молочник, надзвичайно ретельно дослiдив стан меблiв, ïï тодi знову взявся рахувати ложечки i нашвидку оглянув вмiст
” шiяйчиного комода. Те, що вiн побачив у шухлядах, викликало^в нi.ого неабиякий захват. Там лежали усiлякi предмети туалету най- Моднiших фасонiв i найкращоï якостi, а в скриньцi з висячим замочком, коли вiн ïï потрусив, почувся приємний звук, не iнакше, як Арнзкiт монет.
259
ЧАРЛЬЗ ДIК К Е Н С. Пригоди Олiвера Твiстя
1Н повернувся до камiна i сiв, як раптом до кiмнати вбiгла мiоб Корнi. Вона була дуже схвильована, i мiстер Бамбл, намагаючись а спокоïти жiнку, обняв ïï i в палкому поривi цмокнув кiнчик ïï цЯ ливого носа. Мiсiс Корнi обвила руками шию мiстера Бамбл Цього вечора вони домовилися одружитися. Здавалося, мiж ним I виникло цiлковите взаєморозумiння, але мiсiс Корнi нiчого не скап ла майбутньому чоловiковi про те, що почула вiд Саллi.
iстер Бамбл по дорозi додому зайшов до трунаря. Подружжя Ы ероерi не уло вдома, але крамниця була вiдчинена. Мiстер Ба^Н зазирнув у вiкно вiтальнi i побачив застелений скатертиною ст, , на якому виднiлися хлiб, масло, кухоль пива i пляшка вина. За Л лом, недбало розвалившись у крiслi, сидiв мiстер Ной КлейполЯ поряд стояла Шарлотта i годувала його устрицями. Вона умовля.
ого з ïсти Ще одну жирненьку, але Ной уже обïвся i захотiв пi лувати Шарлотту. Побачивши це, мiстер Бамбл вдерся до кiмнатЗ закричав на негiдникiв. Шарлотта вереснула, а Ной став випра* вуватися, що дiвчина сама весь час лiзе до нього цiлуватись
Шарлотта докiрливо подивилася на хлопця, але той прод.вжуЛ ïï звинувачувати в усiх грiхах.
РОЗДIЛ XXVIII,
у якому йдеться про Олiвера Твiста i розповiдається про його подальшi пригоди
Сайкс розумiв, що не зможе втекти вiд переслiдувачiв iз пора Л ним хлопчиком на руках. Проклинаючи усiх сторожiв i вiрних слЯ вiн поклав Олiвера на траву i, погрожуючи пiстолетом, наказав Тi *i повернутись. Але спiльник бiльше боявся людей, якi пiдняли криЗ собак, а тому волiв краще загинути вiд кулi Бiлла, нiж потрапитиЛ рук ворогiв. Тобi чимдуж накивав пятами, а за ним чкурнув СайЯ покинувши хлопчика в канавi.
Переслiдувачiв було троє: мiстер Джайлз, Брiтлз i мандрiвний лудильник, який ночував у флiгелi, прокинувся вiд галасу й приє* нався до погонi разом зi своïми собаками. Мiстер Джайлз служи! дворецьким i економом у староï ледi, Брiтлз був ïй за лакея, а що Д чинав вiн службу ще зовсiм малим хлопчиком на побiгеньках, тоЖ нього и досi ставилися як до юнака, в якого ще все попереду, хоч вiï уже розмiняв четвертий десяток .
Переслiдуючи злодiïв, чоловiки й самi не на жарт перелякали* а тому, не впiймавши грабiжникiв, тiсним гуртом повернулися в бу
ДИНОК
260ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Пригоди Олiвера Твiста
I Непритомний i безпорадний Олiвер пролежав у канавi дiлу нiч. IIирештi вiн розплющив очi, застогнав вiд болю, поволi пiдвiвся i по- Iiшлав, сам не знаючи куди. Йому здавалося, що нiби поряд з ним Г'пiiкс та Крекiт i грабiжник боляче стискає йому руку.
Поволi хлопчик вийшов на дорогу, побачив будинок i поплентався |о людей. А в цей час героï-переслiдувачi пiдкрiплялися снiданком, I мiстер Джайлз розповiдав про нiчнi подiï куховарцi та покоïвцi, хи- iуючись смiливiстю товаришiв i своєю власною. Жiнки охали, диву- iилися, тулилися вiд страху одна до одноï, як раптом у дверi хтось Постукав. Троє смiливцiв разом iз собаками рушили до дверей, вiдшпили ïх i, боязко визираючи одне в одного з-за плеча, уздрiли на Гиику нiяке не страховисько, а бiдного малого Олiвера Твiста. Вони Попили його, затягли до передпокою i закричали, що попався один [” iiлодiïв. Цей гармидер перервав милозвучний жiночий голос. Слу- рм було наказано, щоб пораненого перенесли нагору i покликали лi- кЧ>я i констебля.
Дiвчина, яка дала цi розпорядження, не захотiла глянути, хто був цiм пораненим грабiжником.
РОЗДIЛ XXIX
.iнайомить iз мешканцями будинку, до якого потрапив Олiвер
У затишнiй кiмнатi за столом сидiли двi жiнки. ïм прислуговував iиидоганно вдягнений у чорну трiйку мiстер Джайлз.
Одна жiнка була вже немолода. Вона сидiла у величнiй позi й нi пьно дивилася на свою молоду спiврозмовницю.
Дiвчина милувала око свiжою красою юностi. ïй не минуло ще й ”Iмiiадцяти лiт. Вона була така струнка й грацiйна, така нiжна й ласiшi, така чиста й вродлива, що здавалася створiнням неземним, не iiирiдненим з грубими iстотами, що населяють наш свiт. Вона гля- iу ‘iп на стареньку, i очi ïï засяяли такою любовю i щирою вiдданiстю, Ш(> духи небеснi всмiхнулися б, якби глянули на неï в цю мить.
”До ворiт пiдïхав кабрiолет, з якого вискочив i щодуху помчав до шку гладенький джентльмен. Вiн за мить опинився в кiмнатi, ви- Vкуючи слова спiвчуття мiсiс Мейлi з приводу нiчноï пригоди. Мiс
ïм перебила його i попросила оглянути пораненого.
Лiкаря Лосберна любила вся округа за щирiсть i доброту. Вiн про- уii у пораненого набагато довше, нiж сподiвались обидвi господинi, а птiм запросив жiнок подивитися на грабiжника, адже вони так i не
‘Гили його. Мiстер Джайлз спочатку просто не зважувався зiзнати- II, що вiн пiдстрелив маленького хлопчика, а потiм у нього язик не
” иiертався сказати правду, яка могла б звести нанiвець його славу.
261
ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Пригоди Олiвера ТвiстаРОЗДIЛ XXX
оповiдає про те, яке враження Олiвер справив на тих, хто прийшов навiдати його Лiкар запевняв жiнок, що вигляд злочинця ïх здивує, i вiн не П0( милився. Замiсть потворного, жорстокого лиходiя, якого вони СПОÏ дiвалися побачити, на лiжку лежала зболiла, виснажена ди -ина, поринула в глибокий сон. Дiвчина пiдiйшла до хлопчика, схилилiï ся над ним, ïï сльози скотилися йому на чоло.
Олiвер заворушився й усмiхнувся увi снi, наче цей вияв жал^^| спiвчуття навiяв йому приємний сон про любов i ласку, яких вiн нiкН ли не знав. Жiнки не могли повiрити, що цей тендiтний хлопчик МII бути добровiльним спiльником покидькiв суспiльства. Розчулена Роп благала тiтоньку зглянутися на нього, не вiддавати цю хвору дитин;^И вязницi. Старенька згодилася врятувати хлопчика, i лiкар запропоЯШ вав примусити мiстера Джайлза i Брiтлза вiдмовитися вiд звинувач i i Лише надвечiр Олiвер прийшов до тями i розповiв усю iсторiю сцИ го життя. Сумно було слухати про муки та страждання, якi йому подiяли жорстокi люди, i не раз його розповiдь переривалася су|ii|| ми зiтханнями слухачiв.
Увечерi лiкар спустився в кухню, де слуги ще обговорювали подiï [ минулоï ночi, i твердим голосом запитав мiстера Джайлза, чи може дiм) заприсягтися, що хлопчик, який лежить нагорi, той самий, як|^| залiз уночi крiзь вiконце? Джайлз нерiшуче глянув на Брiтлза, Брiï^Ц нерiшуче глянув на Джайлза, констебль, який уже давно чекав на свiï I чення, нашорошив вуха, щоб краще почути вiдповiдь, коли це раптi знадвору почулося рипiння колiс i бiля ворiт подзвонили. Брiтлз СКi зав, що це агенти карного розшуку, яких викликав мiстер Джаш

30 orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=5042


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация