53 orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=5044


РОЗДIЛ XXXI
оповiдає про критичне становище
Брiтлз вiдчинив дверi i завiв до вiтальнi двох чоловiкiв. Один буï огрядний, середнiй на зрiст, з коротко обстриженим чорним лиск чим волоссям, круглим обличчям i пильними очима. Його напарни* був рудий кiстлявий чоловiк iз неприємною фiзiономiєю i зловiснi I задертою кирпою. Звали ïх Бледерз i Даф. Вони одразу ж почали ро> питувати про злочин, i лiкар, щоб затягнути час, розповiдав усi ot ставини дуже докладно, з багатьма вiдступами i повторами. Потiй I агенти, клацаючи наручниками, стали розпитувати про хлопчиïЯ I але лiкар, щоб вiдвернути ïхню увагу, повiв оглядати мiсце злочин' Принесли свiчки, i Бледерз iз Дафом у супроводi мiсцевого кони тебля та слуг оглянули будинок, поштрикали вилами кущi, ще д 262t _______________________________ ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Пригоди ОлiвераТвiста
Лиi.ка разiв вислухали розповiдi свiдкiв i вiдзначили численнi роз- IIншостi у свiдченнях, а потiм провели мiж собою нараду.
I Тим часом лiкар i Роза радилися, як урятувати дитину. Роза пробувала все чесно розповiсти агентам, але лiкар нагадав розповiдь ‘iiиера, який, було, водився iз злочинцями, що вiн не знає, де кубла дникiв, що вiн все-таки брав участь у пограбуваннi, а пострiл дво- шщi.кого не дав хлопцевi зчинити ґвалт i цим виправдати себе. Мiс- Ьi Лосберн був упевнений, що агентам не можна розповiдати правду Ц|I<| хлопця, бо вони нiзащо не повiрять у його невиннiсть.
[ Iiледерз i Даф упевнилися, що нiхто iз слуг не допомагав грабiж- iiкам, a тому ïм конче треба побачити хлопчика, адже саме його зло- i могли пiдсадити у вiдчинене вiконечко, i Схвильований лiкар запропонував агентам спочатку пiдкрiпи- Цii'i., i за чаркою мiцного елю тi почали сперечатися, хто б iз мiських iюсресiоналiв мiг учинити грабунок: Носач Чiквiда чи Пестунчик. А потiм мiстер Бледер став розповiдати про справи, якi вiн розслiду- ]*>III. про хитрiсть i пiдступнiсть злочинцiв. Агенти не помiтили, як Мир Лосберн вислизнув iз кiмнати, а потiм зявився знову, щоб вiдбити ïх до хворого.
Олiвер дрiмав, але стан його значно погiршився. Вiн дивився на ”i неуважним поглядом, видно було, що вiн не розумiє, де вiн i що >iґтться довкола.
Лiкар розповiв, що цей хлопчик поранився самострiлом, прийшов ï Оудинок по допомогу, а дворецький схопив його й вiддухопелив Ми, що бiдолаха мало не вiддав Боговi душу.
”(ляканий мiстер Джайлз ошелешено дивився то на лiкаря, то на центiв i вже не мiг заприсягтися, чи цього хлопчика вiн поранив. Иирквiрили пiстолети i виявили, що той, з якого стрiляли, заряджений тiльки порохом. Це вiдкриття справило неабияке враження на |нI х, крiм лiкаря, який власноруч витяг з набою кулю десять хвилин iiMv. Iз душi мiстера Джайлза спав тягар, адже виявилося, що вiн ”о мiг нiкого вбити з пiстолета без кулi.
Iозчарованi агенти поïхали нi з чим, а Олiвер став потроху одужу- iяти завдяки пiклуванню мiсiс Мейлi, Рози й добросердного мiстера IIiнТiсрна.
РОЗДIЛ XXXII
про щасливе життя, що почалося для Олiвера в колi його добрих друзiв
Олiвер хворiв довго i тяжко, та врештi почав одужувати i вже мiг и мнляти свою вдячнiсть обом жiнкам за ïхню доброту.
263
ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. ПригодиОлiвераТвiста
Через деякий час мiс Роза сказала Олiверу, що вони всi ïдуть у де чисте повiтря, краса i радощi весни швидко поставлять його на
Олiвера дуже хвилювало, що добрий джентльмен i люба старе**! ка, що колись пiклувалися про нього, не знають, чи вiн живий. Коли хлопчик уже зовсiм одужав, мiстер Лосберн вирушив з ним у дорогу И невеличкiй каретi мiсiс Мейлi. Вони вже вïхали в передмiстя ЛопН на, як раптом Олiвер побачив будинок, куди його приводили злодiï.^Н кар наказав кучеровi зупинитися, побiг до будинку i став гатити ногофi у дверi. Раптом дверi вiдчинилися i на порозi став миршавий горб Лiкар схопив його за комiр, заштовхнув усередину i став обшукувати примiщення, шукаючи Сайкса. Горбань почав лаятися i погрожуï лiкаревi, а той, зрозумiвши, що Олiвер помилився, кинув хазяïну нету, велiв замовкнути i пiшов до карети. Горбань подався за ним, пЯ бачив у кутку карети Олiвера, i цей ненависний i мстивий погляд пе^Я слiдував хлопчика вдень i вночi протягом багатьох наступних мiсяц|Я
Лiкар сiв у карету i замислився над своïм учинком. Що б вiн зробив, якби зустрiв у будинку злодiïв? Йому ж не можна було б звем нутися у полiцiю, бо довелось б зiзнатися, що вiн затер справу Олi|Я ра. Вiн дiяв зопалу, не думаючи про наслiдки, що могло б зашкодк^В i йому, i хлопчиковi.
Через деякий час карета пiдïхала до бiлого будиночка, який ст яв порожнiй, а у вiкнi висiло оголошення: Здається в оренду сiди сказали, що мiстер Браунлоу, його приятель i економка виïх, до Вест-Iндiï.
Олiвер i лiкар були розчарованi невдачею. Хворiючи, хлопч часто мрiяв про зустрiч iз своïми друзями, тiшився що зможе роз вiсти, як часто згадував ïх. А лiкаревi зайвий раз хотiлося впевя| тись, що Олiвер говорив правду про своï пригоди.
Настало лiто, i всi виïхали в село. Для Олiвера, що доти знав тiлi* ки тисняву й гамiр брудного мiста, почалося нове життя. Непод^| лiк будиночку, де вони оселилися, був скромний сiльський ЦВИНТI Хлопчик часто сидiв там бiля якоïсь занедбаноï могили, думав матiр i нишком плакав.
Днi спливали спокiйно i безжурно, ночi не приносили нi стра: нi турбот... Щоранку Олiвер ходив до старенького дiдуся, який дЯ помагав хлопцевi вдосконалюватися у читаннi й письмi. Пiсля урЯ кiв вiн ходив гуляти з мiсiс Мейлi й Розою. З якою насолодою 0л( вер прислухався до ïхнiх голосiв, як радiв, коли вони зупинялi^И помилуватися квiткою.
Рано-вранцi Олiвер вибiгав у поле, наривав оберемок квiтiв, склМ дав чудовi букети, щоб прикрасити ними стiл до снiдання. Вдень дЯ
264_________________________ ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Пригоди Олiвера Твiста
мигав мiсiс Мейлi, працював у садку, виконував рiзнi дрiбнi доручання. Жiнки всiм серцем прихилилися до Олiвера i пишалися ним.
РОЗДIЛ XXXIII,
и якому щастя Олiвера та його друзiв несподiвано затьмарюється
Олiвер давно видужав i змiцнiв, але залишався так само нiжним i v|>ooтливим, як тодi, коли бiль i страждання знесилювали його.
Одного вечора ïхня прогулянка затяглася. Роза була у веселому на- Iтроï, i вони не помiтили, як зайшли досить далеко. Вона стомилася i вiдому поверталися повiльною ходою. Вдома дiвчина намагалася бути пкою, як завжди, але чомусь дуже мерзла. Через деякий час щоки ïï Iiмлахнули жаром, а потiм стали мармурово-бiлими; лагiднi блакитнi пчi потьмарила нестяма. I хоча Роза намагалася бути спокiйною, мiсiс Мi-iiлi бачила, що вона дуже хвора, а тому послала по лiкаря i написа- я листа мiстеровi Гаррi Мейлi, хоча поки що не вiдiслала його.
Олiвер сам вiдвiз листа до лiкаря на поштову станцiю. Повертаю- iи'iь доДому, вiн у дворi станцiï налетiв на високого чоловiка у плащi,
” кий приголомшено подивився на хлопчика великими чорними очи- мп i пробурмотiв: Нечиста силаï Хто б мiг подумати? Згинь, маро! Цiм i з могили вилiзе, щоб стати менi на дорозi!
I вигукуючи й далi безладнi слова, вiн ступив до Олiвера i раптом упав ”п .iсмлю i з пiною на губах забився у корчах. Хлопчик вирiшив, що це Вожовiльний, i помчав додому. Повертаючись додому, вiн перейняв- i я iншими турботами i забув усе, що стосувалося його власноï особи.
Стан Рози Мейлi погiршувався, i ввечерi вона почала марити. Мiсцевий лiкар не вiдходив вiд лiжка хвороï, але нiчим не мiг зара- МИ'i'и. Роза помирала.
Олiвер ревно молився, благаючи небо зберегти життя милiй доб- |iIМ дiвчинi, що вже стояла на краю могили. Селяни пiдходили до иiртки, щоб дiзнатися про стан хвороï.
1 Iiзно ввечерi приïхав лiкар Лосберн i пiдтвердив невтiшний дiаг- ”III сiльського лiкаря. Роза поринула в глибокий сон, прокинувшись вiд якого, вона або одужає й повернеться до життя, або скаже ïм i iстаннє прощавай . I лише в обiд наступного дня мiстер Лосберн iиiнiдомив, що Роза житиме на радiсть усiм ще довгi лiта.
РОЗДIЛ XXXIV
пiхiає деякi попереднi вiдомостi про одного молодого джентльмена, iцп вперше зявляється на сценi й оповiдає про нову Олiверову пригоду
()лiвер був сам не свiй вiд щастя, коли почув радiсну звiстку. Вiн побiг
ч моле, набрав оберемок квiтiв, щоб прикрасити букетами кiмнату хво-
265ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Пригоди Олiвера Твiста
роï. По дорозi додому його наздогнала карета, в якiй Олiвер побачи тера Джайлза i незнайомого молодого джентльмена. Карета зупини i дворецький через вiкно запитав у хлопчика, як почувається мiс I Олiвер радiсно вiдповiв, що ïй набагато краще, небезпека зовсiм м ла. Незнайомець вискочив iз карети, схопив руку Олiвера i ще раз I питав про стан Рози. Це був Гаррi Мейлi, який, незважаючи на рiзнi в роках, був дуже схожий на матiр, мiсiс Мейлi. Вiн сподобався Олi гарним вiдкритим обличчям i приємними, невимушеними манер Мiсiс Мейлi нетерпляче виглядала сина. Зустрiвшись, вони I не приховували свого хвилювання. Гаррi ласкаво дорiкнув ма- що вона не повiдомила про хворобу Рози, i зiзнався у своєму па му коханнi до дiвчини. Мудра жiнка вiдповiла, що Роза для неï дочка, але Гаррi не може одружитися з нею, адже ïï iмя не з ïï виï але заплямоване. Злi люди почнуть паплюжити i його, i ïхнiх дiта тодi вiн може пожалiти, що так завязав собi життя, а Роза стра? тиме. Та Гаррi палко запевнив матiр, що заради щастя всього жи вiн змусить Розу вислухати його i дати вiдповiдь.
Уранцi Олiвер пiшов у поле не сам. Його супроводжував мi Гаррi Вони нарвали квiтiв, разом склали розкiшний букет для РоЗi який, навiть зiв ялий, дiвчина тримала на пiдвiконнi.
Роза ще не виходила, вечiрнiх прогулянок не було, i Олiвер за за книжки. Одного вечора вiн сидiв iз книжкою бiля вiкна i задрi# Раптом йому почувся голос Фейгiна. Хлопчик скочив, глянув у вiн i побачив страшне обличчя старого злодюги, а поряд, пополотнiл вiд лютi чи жаху, ...стояв той самий чоловiк, з яким Олiвер зiткнися бiля пошти.
Це тривало одну мить, коротку i страшну, мов спалах блис ки. А потiм обидва зникли. Олiвер голосно закричав i почав голо кликати на допомогу.
РОЗДIЛ XXXV
оповiдає про незадовiльне завершення Олiверовоï пригоди, !
а також про досить важливу розмову мiж Гаррi Мейлi i Розою
Усi мешканцi будинку вискочили на крик Олiвера. Чоловiки побi ли шукати старого єврея i його супутника, але всi пошуки виявилиг марними. Нiде довкола не було навiть слiдiв квапливоï втечi, але iг то не сумнiвався, що хлопчик бачив Фейгiна i незнайомця.
Коли зовсiм стемнiло, пошуки довелося припинити. Джайлз об! шов усi шинки сусiднього села, мiстер Мейлi з Олiвером поïхали сусiднього мiстечка, щоб розпитати про нежданих гостей, але це чого не дало. Поступово ця пригода почала забуватися.ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Пригоди Олiвера Твiста
I Тим часом Роза швидко одужувала. Вона вже потроху виходила (у'пiти в садку, i ïï смiх благотворно дiяв на всiх мешканцiв будиноч-
и Тп Олiвер помiтив, що мiсiс Мейлi i Гаррi надовго усамiтнювали- iто щось стиха говорили, а на Розиному обличчi були виднi слiди ра|н. По всьому було ясно, що якась обставина позбавляє душевного МiIКОЮ i дiвчину, i, можливо, ще когось. Ирештi одного ранку Гаррi Мейлi попросив Розу вислухати його. (Цiм розповiв дiвчинi, якi страшнi хвилини пережив, коли дiзнався, Ь>i нона тане, мов легка тiнь пiд променем з небес. Думки про неï пе- Вгпiорилися на страшнi, нестерпнi тортури, адже вона могла вмерти, ?ик i не довiдавшись, як вiн ïï безмежно кохає.
Iоза пiдвела голову, i Гаррi побачив двi сльозинки в ïï очах. Але ЙIй'iина пересилила себе i твердо заявила, що йому слiд негайно вимiн ги, бо на нього чекають важливi й благороднi дiла. Вiн має знайти IИИМ дiвчину, iмя якоï не кине тiнь на нього i його сiмю. Роза вва- [ ми па своïм обовязком розвiяти всi мрiï закоханого молодика, адже ”дим його хибний крок може позбавити можливостi досягти успiху I життi.
I Iпостанок Гаррi хотiв дiзнатися, чи була б вiдмова Рози такою каР N11 причною, якби йому судилося тихе, непримiтне життя, якби вiн ”уи бiдний, хворий чи безпорадний? Не вагаючись, дiвчина вiдповi- | ïм, що нiколи не залишила б його в тяжкому випробуваннi.
РОЗДIЛ XXXVI
<Iуже короткий i, на перший погляд, не такий уже важливий, але прочитати його треба i як продовження попереднього, i як ключ до одного з наступних
.111 кар був здивований рiшенням Гаррi виïхати в Лондон негайно i
” нi випитати, чи не в тому причина такого поспiху, що дуже скоро Набудуться вибори i виникла необхiднiсть боротьби за голоси виборнi*. Ллє Гаррi перевiв розмову на iнше.
Мiстер Джайлз почав виносити речi, а Гаррi поманив Олiвера до рп. Вiн попросив хлопчика, який уже добре навчився писати й чи- Iiiти, описувати йому все про мiсiс Мейлi i Розу, а листи надсилати Нп головний поштамт у Лондонi так, щоб жiнки нi про що не здога- Думiïлися. Олiвер, якого таке важливе й почесне доручення одразу iiиксло у власних очах, урочисто пообiцяв зберiгати таємницю й ”<плати найдокладнiшi повiдомлення.
Пiдïзд був поспiшний, але Роза спостерiгала за ним iз-за бiлоï фi- IМмки i ще довго сумно дивилась услiд каретi.
267I
ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Пригоди Олiвева Твiста________________________________
РОЗДIЛ XXXVII,
у якому читач помiтить суперечностi, досить характернi У для подружнього життя .стер Бамбл сидiв у вiтальнi робiтного дому i спостерiгав за тМ мухи потрапляли до паперовоï мухоловки i билися у барвистiй
дiю^о?ЛИВњ Щ ПРИРЧН1 комахи нагадували йому якусь прикруИ дiю його власного життя.
Мiстер Бамбл дуже змiнився. Куди подiлися обшитий галузi сюртук i трикутний капелюх? Бамбл бiльше не був парафiяльЯ бiдлом. Одружившись iз мiсiс Корнi, вiн став наглядачем робiтне,.
ep Бам&ГУЛњ ЛИШ В1СШ ТИЖНIВ 3 ЦЬОГњ Щасливого моменту, а Я тер Бамбл уже зiтхав, що продався за шiсть чайних ложечок Ш
с _ам~л теж не вiдчувала себе щасливою у подружньому ж*
4УСIЛКО ]*>Р-нижувалУйого nSl п пiдривала його авторитет в очах богадiлок, доводила сво
ВонањаалСИЛњЮ ДРЯПаючи тягаючи за волосся, штовхаючи чоловiïА Вона залякала колись грiзного повелителя пожильцiв робiтного домï
ДонькоГк КњРИТИСЯ Ш а МIСТР БаМбЛ НаЗИВаВ ÏÏ любонько.?
Олог Намагаючись зникнути з-перед очей сварливоï жiнки. L
кпм Чеое, Г ВШП1ШОВ У ТраКТИр 1 СIВ ПњРДД iз незнайомим чолоI xrnr Чере3деякии час незнайомець заговорив iз мiстером Бамблоï ригостив його випивкою, а потiм став розпитувати про iсторiю J Рдже Олiвера Твiста. Вiн е дуже еремоиивс, i, вiдстГвI
ш РОПОI'УВаВОМУ совеРен 3,1 iнформацiю про .стару вiдьм що приимала пологи в матерi Олiвера. L
Мiстер Бамбл швидко зрозумiв, що може заробити бiльшу сумi
шосГзнарЗПОВ1В ' Щњ ЙОГњ ДРУЖИНЙ говоРИла iз помираючою Саллi Щ Ь знає про справу, яка так цiкавить незнайомця. Чоловiк признi
чив зустрiч подружжю, написав адресу якогось закутка на березi ïï
na7yBeBM B]*> РУПШВ да М1'Р Бамбл зупивд
незнайомця i запитав, кого ïм шукати. Мене звати Монкс — нi повiв той i квапливо попростував далi.
РОЗДIЛ XXXVIII,
якии мiстить звiт про те, що вiдбулося мiж подружжям Бамблiв / мiстером Монксом пiд час ïхньоï вечiрньоï зустрiчi ” Чорнi хмари пролили першi краплi дощу, коли мiстер i мiсiс БамД дорогу ВЧР1РУШЮШ Вони йшли о,пц ,Т
Мiсцевiсть, до якоï вони простували, вiддавна правила за приту| лок покидькам суспiльства, що мешкали у нашвидку злiплених х,и

ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Пригоди Олiвера Твiста
.iмх над самою рiчкою. Посеред цiєï купи халуп височiла напiв- руИнована велика споруда. Колись ця руïна була фабрикою.
М iстер Бамбл зупинився перед високими дверима i став вдивляти- < и клаптик паперу з адресою. Раптом дверi вiдчинилися, i на порозi рi пи Монкс. Вiн запросив подружжя у будинок.
I Iершою зайшла мiсiс Бамбл. Монкс упявся в неï гострим по- i индом i запитав про таємницю, яку вона зберiгала довгi роки. Але Иiiмiса, хоч i вiдчувала якийсь острах вiд вигляду цього зловiсного Чи повiка, не розгубилася i вiдповiла, що перше питання скiльки |i н сi тує ця таємниця.
Мiстер Бамбл слухав цi торги, витягши шию i витрiщивши очi, iд >ко його сувора дружина ще й досi не вiдкрила йому бiльше, нiж вiн Цiнп вiд самого початку.
Монкс запропонував двадцять фунтiв, мiсiс Бамбл сказала, що Пек' двадцять пять фунтiв золотом на цьому й зiйшлися. Жiнка НиГнiчила блиск монет у тьмяному свiтлi лiхтаря i почала розповiдати Н|м> страшну смерть Саллi, яка встигла сказати про украдену у матерi (>лiвера рiч. У руцi помираюча тримала заставну квитанцiю. Мiсiс Ипмбл здогадалася, що богадiлка спочатку, певно, берегла тi коштовнi дрiбнички, сподiваючись продати, а потiм вiддала ïх у заставу. На- i 'iидачка подумала, що, може, колись матиме користь з тих речей, <му викупила ïх. I ось тепер вона поспiхом кинула ïх на стiл, немов |iлцiючи, що нарештi може позбутися цих коштовностей.
Монкс став роздивлятися золотий медальйон i золоту обручку, N гi'рединi якоï було викарбовано iмя Агнеса, число, а далi зали- аш ïмся мiсце для прiзвища.
Монкс отримав те, що хотiв. Раптом вiн щосили смикнув залiзнiï кiльце в пiдлозi, пiдняв потаємну ляду, пiд якою вирувала рiчка, I и iшув коштовностi у потiк.
РОЗДIЛ XXXIX
виводить на сцену вже знайомих читачевi шановних осiб I чповiдає, про що радилися достойний Монкс i достойний єврей
< )<:таннiм часом доля була не дуже прихильна до Вiльяма Сайкса. Цiм хворiв довгий час так тяжко, що лише завдяки турботам Ненсi кимншився живий. Хвороба не помякшила крутого норову мiстерi i 'мйкса: коли дiвчина допомагала йому пiднятись з лiжка i вела до РI 'ii.ця, вiн лаяв ïï за невправнiсть, та ще й боляче штурхонув.
I ïм вiях Ненсi затремтiли сльозинки, але ïï голос, повний жiночоï Р постi, звучав лагiдно, коли вона стала говорити, що терпляче до-
I ïï идала його, мов малу дитину, а зараз вiн не думає, що робить ïй бо
269
ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. ПригодиОлiвераТвiста
ляче. Та Сайкс навiть не подумав помякшити свiй грубий тон, а роИ ходився ще бiльше.
У кiмнату зазирнув Фейгiн, побачив, що Ненсi, зморена безсонноï ми ночами, зомлiла, i кинувся рятувати дiвчину. Йому допомагi^Н Пройда i Чарлi Бейте. Поступово дiвчина опритомнiла i, похитуЦЯ чись, пiшла до лiжка й упала обличчям у подушку.
Сайкс був страшенно здивований раптовою появою приятелiв, а VI виставили на стiл клунки зi смачною ïжею та спиртним i стали прiИ гощати хазяïна i Ненсi.
Бiлл трiшки поïв, але замiсть подякувати став проклинати Фєi^^| на i вимагати грошi. Старому довелося йти додому з Ненсi, щоб пер* дати Сайксу три фунти.
Вдома Фейгiн застав Тобi Крекiта, мiстера Чiтлiнга, Пройду юного Бейтса. Чiтлiнг програвав, але не зводив захопленого погляЯ ду з Крекiта.
Пройда i Чарлi гайнули на вулицю, щоб грабунками повернуту програне. Ненсi отримала вiд Фейгiна обiцянi грошi i сiла за стi^| але, почувши чоловiчий голос, поспiхом зiрвала з себе шаль й каïш* люшок i засунула ïх пiд стiл.
У кiмнату зайшов Монкс, який хотiв поговорити iз Фейгiном ни* одинцi. Старий повiв гостя в iншу кiмнату. Як тiльки ïхнi кроки з тихли, Ненсi скочила iз стiльця i, скрадаючись, пiшла за ними, ста^ пiд дверима кiмнати i почала дослухатися до розмови чоловiкiв.
Через деякий час Монкс пiшов з будинку на вулицю, а Фейгiн, пф вернувшись у кiмнату, застав Ненсi, яка вже зiбралася йти.
Сайкс, отримавши грошi, не звертав уваги на Ненсi вiн без уп^| ну лише ïв i пив, а дiвчина ходила збуджена, наче людина, що нав^^ жилася на вiдчайдушний крок. Сайкс зажадав новоï порцiï джин^В Ненсi взяла склянку, повернулася до Бiлла спиною, налила спиртщ i дала йому випити. Через деякий час вiн повалився на лiжко i заснуï мiцним, непробудним сном.
Ненсi зрозумiла, що подiяв опiй, який вона додала до джину, швид< ко одяглася i вийшла з будинку. Дiвчина бiгла в заможнiшу части мiста i зупинилася тiльки бiля дверей готелю-пансiону. Було близька одинадцятоï години ночi, i слуги не хотiли пускати Ненсi, але вона неймовiрними труднощами домоглася зустрiчi з мiс Мейлi.ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Пригоди Олiвера Твiста
РОЗДIЛ хь
Дивне побачення, що є продовженням подiй, про якi оповiдалось у попередньому роздiлi
I Iенсi побачила перед собою струнку й гарну дiвчину i жагуче кчуття сорому за своє жалюгiдне iснування в найогиднiших кублах Кiн i дона серед злодiïв i грабiжникiв охопило ïï. Серце Рози краялося д жалю, коли вона дивилася на Ненсi, яка розповiла все, що знала iро Монкса, який розшукував Олiвера Твiста, щоб зробити з нього Iлодiя; про зустрiч Фейгiна з Монксом, який хвалився, що знищив ьiикпзи про походження хлопчика, i прибрав до рук грошi чортеняти, i пчiер хотiв би знищити хлопчика.
Роза не знала, як ïй дiяти далi, але дуже хотiла врятувати Нен- щ, Та дiвчина вiдмовилася прийняти допомогу. Вони вирiшили, що IIиисi постарається ще щось розвiдати про цю темну справу, а Роза Иiiнiєдiлi буде чекати ïï на Лондонському мосту мiж одинадцятою та Iшшадцятою годиною ночi.
Хоч як Роза просила Ненсi кинути банду грабiжникiв, дiвчина по- нрпулася до Сайкса.
РОЗДIЛ ХIЛ,
який мiстить новi вiдкриття й показує, що несподiванки, як i бiди, нiколи не ходять поодинцi
Iоза вiдчувала жагуче бажання розкрити таємницю Олiверового Виходження i вирiшила звернутися по допомогу до Гаррi, але так i Нi' амогла дописати листа. Вона довго обмiрковувала перший рядок,
” м раптом у кiмнату забiг захеканий Олiвер, який ходив гуляти пiд Й к проною мiстера Джайлза. Хлопчик швидко заговорив, що бачив у мiстi мiстера Браунлоу i запамятав будинок, у який зайшов цей дпПрий джентльмен. Роза вирiшила зустрiтися iз рятiвником Олiве- Ий, намовила карету i разом з Олiвером поïхала до мiстера Браунлоу. Джентльмен одразу ж прийняв ïï. У кiмнатi мiс Мейлi опинилася пе- Ь*д лiтнiм чоловiком з приємним обличчям. Тут же був i мiстер Грiмкiï . який манiрно вклонився дiвчинi. Мiс Роза розповiла джентль- щммм все, що вона знала про долю Олiвера i покликала хлопчика.
трiч Олiвера з мiстером Браунлоу, мiстером Грiмвiгом та економ- iнп мiсiс Бедвiн розчулила дiвчину до слiз. Потiм вона розповiла про iугтрiч з Ненсi, i мiстер Браунлоу похвалив ïï за розумне рiшення ”вернутися по допомогу саме до нього, а не до лiкаря Лосберна, який Ориз запальну вдачу мiг вдатися до якогось нерозважливого кроку.
Вони вирiшили довiдатися, хто Олiверовi батьки, i повернути Iпму спадщину, яку в нього ... неправдою вiдiбрано. Для цього ïм
271ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Пригоди Олiвера Твiста
треба знайти Монкса, довiдатися його справжнє iмя i припертi^И стiни. У цьому ïм може допомогти Ненсi, з якою вони мають зуслВ тися. Потiм джентльмени поïхали до мiсiс Мейлi i все ïй розповiлi, Було вирiшено, що мiс Роза i тiтонька нiкуди не поïдуть з мiста, доiЯ ця заплутана справа не вирiшиться до кiнця.
РОЗДIЛ XL.II
Олiвєрiв давнiй знайомий виявляє безсумнiвнi ознаки генiальностi i стає громадським дiячем у столицi
До Лондона Пiвнiчним шляхом наближалося двоє подоро^Л нiх. Чоловiк був одним iз тих довготелесих, кривоногих, вайi|^| ватих, кiстлявих людцiв, чий вiк важко точно встановити, в ю||> роки вони мають вигляд недорослих чоловiкiв, а дiйшовши зрiлом вiку, нагадують юнакiв- переросткiв. Жiнка була ще молода, але де белоï мiцноï статури, яка ïй потрiбна була, щоб нести важкий клу I нок, привязаний за спиною. У супутника на цiпку телiпався ле|Ч кий клуночок, i тому вiн iшов легкою ходою далеко попереду жiн^В Це були Ной Клейпол i Шарлотта. Вони вкрали грошi з каси мiстери Сауерберi i тепер тiкали в Лондон, щоб заховатися вiд хазяïна у най глухiшому завулку столицi. Мiсто було для них чуже, але Ной безпоï милково йшов у напрямку похмурих, брудних завулкiв, аж поки м зупинився бiля трактиру Три калiки. Вони зайшли у це лiгво злм дюг, замовили вечерю i вирiшили тут заночувати.
У кiмнатi, куди завели прибульцiв, було маленьке непримiтне вiч конце, через яке Фейгiн побачив прибульцiв i почув ïхню розмощ про крадiжку двадцяти фунтiв i про бажання Ноя стати грабiжн]^| ком. Фейгiн зрозумiв, що зможе використовувати цю парочку у сво* ïх темних справах, а тому не вагаючись зайшов у кiмнату, повторим слова Ноя про його бажання обчищати каси крамниць, кишенi, жII ночi сумки, будинки, поштовi карети, банки i запропонував свою дЯ помогу у здiйсненнi цих планiв.
РОЗДIЛ ХIЛII,
у якому оповiдається, як спритний Пройда ускочив у халепу 1
Наступного дня Ной, який назвався Морiсом Болтером, i Шарлоï та переселилися до Фейгiна, який хотiв домогтися, щоб новобранец з самого початку знайомства захопився його генiальною хитромуЛ I рiстю. Вiн докладно розповiв про грандiозний розмах своïх опера- I цiй, переплiтаючи собi на користь правду з вигадками та чергуючи I i те, й iнше з такою майстернiстю, що повага до нього мiстера БолтерИ помiтно зростала, а водночас до неï домiшувався благодатний остраï
272ЧАРЛЬЗ ДТККЕНС. Пригоди Олiвера Твiста
який Фейгiн так жадав у ньому збудити розповiдями про шибеницi… що чекає на зрадникiв. Далi Фейгiн розповiв про арешт Проиди, шмiсазав Ною знайти хлопця i розвiдати, як там тепер й -му ведеться. Новобранець боявся йти в полiцiйну управу, але не смiв суперечити iтiiрому. Перевдягнувшись у каптан вiзника, короткi плисовi штани i шкiрянi краги, Ной безпечно зайшов до зали суду, де розглядалися справа Пройди.
Мiстер Докiнс поводився так, нiби нi в чому не виннии, погрожу- И..I. суддям звернутися до мiнiстра внутрiшнiх справ,^нагадував ïм цiю своï права i привiлеï, вдавав, нiби має намiр негайно подати на цих позов, зажадав вiд тюремника, щоб той назвав прiзвища отих ,,ох старих фраєрiв ондечки в суддiвських крiслах. Це було сказано так, що у залi розлiгся гучний регiт глядачiв.
Переконавшись, що Пройду вивели iз зали i замкнули в маленькi й одиночнiй камерi, Ной поспiшив до Фейгiна з радiсною звiсткою, що Пройда робить честь своєму вихователевi и створює собi
ґ, ц искучу репутацiю.
РОЗДIЛ XL.IV
Для Ненсi настає час виконати обiцянку, яку вона дала Розi Мейлi. Вона зазнає невдачi
Ненсi не могла приховати збентеження вiд думки, до чого може ризвести те, що вона довiрилася Розi i розповiла про Фейгiна, аик- . п та iнших членiв злочинноï зграï. Вона пригадувала, що всi вони довiряли ïй своï таємницi, розкривали перед нею своï мерзотнi плани, а тепер вона ж може стати причиною ïхньоï загибелi. Цi вагання,
.iмiни настрою не помiчав Сайкс, але добре бачив Фейгiн.
У недiлю ввечерi Ненсi хотiла пiти з дому, щоб зустрiтися з мiс Iозою, але Сайкс заборонив ïй виходити, скорiше аби тiльки зробити наперекiр, нiж тому, що мав якiсь поважнi пiдстави не випускати дiвчину з дому. Ненсi сердилась, кричала, потiм почала благати, иле Сайкс забрав ïï одяг, скрутив руки i запхав у комiрчину, замкнув-
iiiи дверi на замок. .
1 Сайкс не розумiв, що сталося з Ненсi, а Фейгiн, якии був свiдком
ïï iстерики, щось запiдозрив i вирiшив простежити за дiвчиною.
РОЗДIЛ XLV
Ной Клейпол одержує вiд Фейгiна таємне доручення Наступного дня Фейгiн ледве дочекався свого нового спiльника. Коли Ной зявився, старий похвалив його за те, що вiн добре попрацював учора, вiдiбравши у дiтей шiсть шилiнгiв i девять пенсiв, i до-
273ЧАРЛЬЗ ДIК К Е Н С. Пригоди Олiвера Тнiстл
Р^ив простежити за Ненсi. Ной шiсть вечорiв марно чекав дiвчив. я в недiлю ввечер, Ненсi сторожко вийшла 3 Дому i п1шла вли
Ноннвблизивсядонеiнвбезпечнувiдствньiшшовслiдом.несп^Я
ючи з очей постать дiвчини. спус
РОЗДIЛ ХI.УI
Обiцянки додержано
Об одинадцятiй годинi на Лондонському мосту зявилося двi пост . тi. жшки, яка неначе когось шукала, i чоловiка, який скрадався позi ду. На серединi мосту жiнка спинилася, спинився i переслiдувач*, i
гою не Г- ТМНа 1.ПООДИНОКI перехожi швидко йшли своєю доро-' гою, не помiчаючи нi жiнки, нi чоловiка.
вий^ппњ ПIВНIЧ КОЛИ На серединi М0СТУ зупинилася карета, з якоï виишли молода дама i сивий джентльмен. Ненсi пiдiйшла до них ал. i
не заговорила, бо саме тут проходив чоловiк у селянському одязi Дiв-1
чини звиропонувалв спуститися нв сходи з ослу, не оиГиД
саме туди пiшов селянин i затаïвся у найтемнiшому кутку, щоб мата
змогу при потребi продовжити переслiдування. Але Ненсi пiдвелЗ
Гу~:Т ПРОСТО Дњ ШПИГУНа ЯКИЙ МIГ ПОЧУ СЛОВО
ДОЗрЮЮЧИ ЩО ïх пiдслуховують, Дiвчина подiлилася з мiс Розою i джентльменом своïми тривожними передчуттями, i тi вiдчули жаль до цiєï загубленоï душi.
Джентльмен заговорив про своï плани щодо способу випитати таємницю у Монкса через Фейгiпа, але Ненсi заперечила!що нiколи не викаже цього диявола в людськiй подобi, який понiвечив ïï життя але залишається ïï спiльником. Вона заручилася ïхнiм чесним сло-
МонкГ Лж Н1 СаЙКС Н постраждають, i лише тодi описала Монкса. Джентльмен закiнчив опис i заявив, що, здається вiн знає
цього пройдис а. прощаючись, джентльмен запевнив Ненсi що зробить все залежне вiд нього, щоб витягти дiвчину, дати ïй тихiï безпечний притулок, повернути душевний спокiй. Вiн просив Ненсi облишити все, кинути життя злодiйки i скористатися зi слушноï нагоди вдихнути чисте повiтря. Джентльмен бачив, що вона переживає
внутрiшню боротьбу, але вiдмовитися вiд життя що тримає Гпiби ланцюгом, не може. тримає и, нюи
Ненсi пояснила, що зайшла надто далеко, щоб повернутись про- ‘i =11В ДОМI ЯКИЙ ВОНа СаМа СОбI СТВњРила справами'всьо- |
Нарештi вони розпрощалися i розiйшлися. Шпигун, який все чув вiд слова до слова, був здивований i ще деякий час посiяв на мiсцi, З потiм, скрадаючись, подався до Фейгiновоï домiвки
274 ‘ч АРПЬЗ ДIККЕНС. ПригодиОлiвераТвiста
РОЗДIЛ ХIЛПI
Фатальнi наслiдки Пiзно вночi Фейгiн сидiв перед згаслим камiном i в задумi гриз довгi чорнi нiгтi, виставляючи напоказ своï беззубi ясна, на яких де- не-де стирчали iкла, схожi на зуби собаки чи пацюка.
На пiдлозi мирно спав Ной Клейпол. Фейгiн дивився на нього, а в душi наростала досада на дiвчину, яка виявилася зрадницею.
У кiмнату зайшов Сайкс iз пакунком у руках. Фейгiн втупився в грабiжника, а потiм почав натякати на те, що серед них є зрадник. Сайкс спочатку нiчого не зрозумiв, а потiм заявив, що якби таке ста лося то вiн власними руками прикiнчив би падлюку, яка виказала б ïх. Почувши це, Фейгiн розбудив Ноя i наказав розповiсти ïм усе, про
що той дiзнався, шпигуючи за Ненсi.
Ной докладно розповiв про зустрiч Ненсi з ледi i джентльменом в Лондонському мосту, про ïхню розмову, про те, що Несi вiдмовилася видати своïх спiльникiв, але назвала будинок, де вони сходяться.
Почувши все це, Сайкс оскаженiв i вискочив за дверi. Нi разу не спинившись, нi на мить не завагавшись, дивлячись просто себе з диким рiшучим виглядом i так зцiпивши зуби, що пiд шкiрою випнулися вилицi, грабiжник мчав щодуху, аж поки не опинився бiля дверей свого житла Вiн зайшов у кiмнату, де спала Ненсi, двiчi повернув ключ у замку i притиснув до дверей важкий стiл.
Ненсi прокинулась i дивилася на нього сполоханими очима. Якийсь час грабiжник сидiв, важко дихаючи, а потiм схопив дiвчину i затулив ïï рота своєю важкою лапою. Ненсi вчепилася в його руки, благала про пощаду, нагадувала, вiд чого вона вiдмовилася заради нього, говорила про свою вiрнiсть, але вбивця вирвав свою РУКУ-СХО- пив пiстолет i двiчi вдарив важким рукiвям жертву по головi. Ненсi впала, заливаючись кровю, та одразу пiдвелася. Не тямлячи себе з лютi, озвiрiвши вiд вигляду кровi, Сайкс схопив важку палицю i вда рив нею Ненсi по головi.
РОЗДIЛ ХЬУIII
Сайксова втеча
Ясне сонце, яке однаково щедро ллє своє сяйво крiзь дорогi кольоровi шибки i залiпленi папером вiконця, освiтило кiмнату, де лежала вбита дiвчина. Це страхiтливе видовище лякало Саикса^
Раптом почувся стогiн, i рука дiвчини здригнулася. Тодi, не тямлячи себе вiд страху i лютi, Сайкс знов i знов бив Ненсi. Потiмвiнки нув палицю у вогонь, умився, почистив одяг i позадкував до дверей, тягнучи за собою собаку.
2/3Ч_А РЛЬЗ ДIККЕНС. Пригоди Олiвера Твiста
Виишовши з будинку, вбивця швидко подався геть. Вiн iшов ву лицями, не розбираючи дороги, простував пустищем, блукав полями, пускався бiгти, зупинявся, лягав перепочити, а потiм знов iшов. Да* но минув ранок, а за ним i день, i вже стало вечорiти, а Сайкс усе ходив то туди, то сюди, кружляючи в одному мiсцi. Нарештi вiн зайшоï у село, звернув до невеличкоï пивнички, замовив вечерю i сiв у КУТКУ слухаючи балачки селян. Раптом у кiмнатi зявився ще один гiсть. Щ був галасливии крамар, який торгував усiляким начинням. Селяни почали перекидатися жартами, розпитували про товар. Крамар виймЛ iз свого короба ременi, бритви, мило i засiб для виведення всiляких плям. Щоб пiдтвердити ефективнiсть чудодiйного засобу, крамар узяв капелюха Сайкса, на якому помiтив пляму, i хотiв ïï вивести. Убивцi схопився на ноги, вирвав капелюх iз рук оторопiлого торговця i кинувся на вулицю. Там вiн побачив поштову карету i, затаïвшись у темрявi, став прислухатися до розмови кондуктора i поштаря. Мова йшла про жахливе вбивство молодоï дiвчини. Сайкс почекав, поки карета вiд iде, а потiм пiшов безлюдним i темним шляхом. Раптом у темрявi вiн побачив знайому постать Ненсi, почув ïï передсмертний стогiн. Убивця на мить зупинився, а потiм щодуху побiг. Постать не вiдставала вiд нього. Вона летiла поряд на крилах тихого сумного вiтру, що не посилювався, але й не вщухав. Волосся на головi в Сайкса стало сторч, кров захолола в жилах. Часом його сповнювала вiдчайдушна] рппучiсть вiдiгнати примару, але постать весь час залишалася поряд.
Сайкс сховався у якомусь хлiвi, але перед ним у темрявi свiтилися
ОЧI ВОИТОÏ ДIВЧИНИ.
Раптом нiчний вiтер донiс до нього несамовитi крики i лемент. Десь далеко була пожежа, i Сайкс кинувся туди, поближче до людських голосiв. Вiн разом з чоловiками i жiнками рятував худобу, носив воду, заливав вогонь.
Зайнявся ранок. Потомленi люди посiдали бiля руïн, завели розмову, i Сайкс знову почув про убивство дiвчини. Вiн поквапився пiти звiдти, знову блукав безлюдними полями, а потiм гайнув навпрос-1 тець до Лондона, де його, як вiн думав, не шукатимуть. дине, що може навести нишпорок на його слiд, — це примiтний собака. Сайкс вирiшив утопити пса, але той, вiдчувши небезпеку, втiк вiд хазяïна.
РОЗДIЛ ХIЛХ
Монкс i мiстер Браунлоу нарештi зустрiчаються
Мiстер Браунлоу таки вистежив Монкса i примусив зiзнатися в братом Щњ ЗЛњЧИНЦЬ ЧИНИВ Проти вiвера, який був його зведеним
276iПвпи ДТККЕНС. Ппмгодц Олiвера Твiста
* ттп,мен був другом батька Монкса i добре знав, якими
Старии джентльмен був друг шлюб iз першою дру-
муками i стражданнями обернуШЯчоловiка а десять рокiв i не риною. Мати —люб розпався, але, дiзнавшись про па-
дуже переймалася, Щ його КОписть, розкрила таємницю
Ьодження Олiвера i про зап гитпження Олiвера, намагався
иновi. Монкс Браунлоу нере-
ЬГн»:^ його =,а. Г
Тфай;iноГгГГаГлочнаяи- Старий джентльмен приму С моя1а нГднисати зiзнання нро походжання Олшфа.
РОЗДIЛ ь
Погоня i втеча
Недалако вiд
Донських околиць, бiльшi , : жшш у неймовiрних злид-
Мешканцi М«РУњХХВ потаемiй схованцi, або ж безнадiйна
«* людину шуватН собi тут притулку..
скрута можуть змусити людину у Леретляся мiцнi дверi и
Ось у одiому' з твкнх ьуптк ^ ОЯ^. ваторжюш.утiкач Кетс.
вiкна, зiбралися Тобi Крекi , V спочатку заарештувала
Мiстер Чiтлiнг був 3њгМв^ю7- ^Пвоï роздати злодiя на Фейгiна, а потiм захищала йог Д Р видовище, мiстер Чiт-
шматки. Охоплений жахом вiд спњ як раптом у кiмнату вско-
лiнг розповiдав злодiям про лють шу^ати Сайкса, але того нiде
чив Сайксiв собака. Злодп кину * дверi дому. його впус-
не було. I Г йшов трохи пiзнiше, здiйняв крик i тили, але Чарлi Бейтс, яки Р убивцею Ненсi в одному
вчинив бiйку iз Саиксом, бо не хотiв оу у див дюдей. Хтось
домi.Шум, якийзчинивеясертдР законникiв, оточили буди-
викликав полiцiю, але люди, не чекаю
нок, почали ламати Дверi- ^ черз вiкна i дверi, видер-
Сайкс, побачивши, що н — обвязав кругом нього один кi-
ся на дах, уперся ногою в Димар, ^ мотузцi вiн вирiшив
нець мотузки, а на другњ^ ^Рњабо ВТ0Питися в багнюцi, або вирватися спуститися до канави з вод голову збираючись опустити
на волю. Убивця вже накинув нетлю на толову, збир ,ЧАРЛЬЗ ДIК К Е Н С. Пригоди Олiвера Твiста
Собака якии досi десь ховався, вискочив на дах, тоскно завий- чи, став бiгати по парапету, а потiм стрибнув на плечi мерцевi. Д втримавшись, пес перевертом полетiв у канаву, вдарився об каменi ку i розчерепив собi голову.
, РОЗДIЛ IЛ
з ясовує багато таємниць i оповiдає про шлюбну пропозицiю, пiд | час якоï не розглядалося питання про посаг та грошi на дрiбничкиI
для дружини
Через декiлька днiв пiсля подiй, про якi йшлося в попередньому i роздiлi, Олiвер разом з мiсiс Мейлi, Розою, мiсiс Бедвiн i лiкарем ïхаï I у каретi до свого рiдного мiста. Хлопчик уже знав усе про Монкса, I своïх батькiв i сидiв у куточку мовчазний i збентежений.
Коли карета вïхала в мiсто, Олiвер став наче сам не свiй. Вiн роа-Я глядав знайомi мiсця, смiявся i плакав одночасно, згадував Дiка -
свого єдиного товариша, який колись благословив його на довге Я щасливе життя. IЗ
Друзi зупинилися в головному готелi мiста. Коли всi розмiстила- Щ ся, в кiмнату до Олiвера зайшли мiстер Грiмвiг з мiстером ЛосберЯ ном у супроводi мiстера Браунлоу i чоловiка, який колись зазиравШ вiконце до хлопчика i страшенно налякав його своïм незвичним ви-1 глядом. Олiвера повiдомили, що Монкс, його однокровний брат, пiд-1 писав документи, у яких хлопчика визнано спадкоємцем батькових! статкiв. Потiм Монкс змушений був розповiсти, як його мати спа-1 лила заповiт, що був складений на користь Олiвера, а йому заповiла! свою ненависть до позашлюбноï дитини батька i його коханоï. НегiдЩ ник поклявся матерi зацькувати хлопчика, переслiдувати його з над Я звичайною жорстокiстю, заплутати дитину у павутину зла i злочи-| нiв, щоб назавжди заплямувати iмя його матерi.
Коли мова зайшла про обручку i медальйон, мiстер Браунлоу завiв I у кiмнату мiсiс Бамбл та ïï чоловiка, який з удаваною радiстю зверв нувся до Олiвера. Але дружина наказала йому припнути язика, i вiн I знiтився, щось забелькотiв i нарештi замовк.
Подружжя не хотiло пiзнавати Монкса, не признавалося, що це I вони продали негiднику коштовностi Олiверовоï матерi. Але тут до I кiмнати завели двох паралiчних жiнок, якi розповiли про пiдслухану розмову мiж мiсiс Бамбл i молодою жiнкою, яка тiльки-но народила хлопчика i помирала. Мiсiс i мiстер Бамбл вимушенi були все визнати У цiй кiмнатi i далi розкривалися таємницi. Виявилося, що Роза була молодшою сестрою Агнеси — матерi Олiвера. Коли Агнеса за- _ вагiтнiла, вона покинула сiмю. Згорьований батько змiнив прiзви- I
278 ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. ПригодиОлiвераТвiста
щи, переïхав до iншого куточка краïни, де й помер, не залишивши
” нi листа, анi записноï книжки, анi клаптика паперу, якi допомогли п розшукати його друзiв чи родичiв. Розу взяла собi вбога селянська родина, але згодом передала ïï мiсiс Мейлi, яка полюбила дiвчину.
Олiвер кинувся в обiйми до Рози, адже тепер стало зрозумiлим, що вона його рiдна тiтка. За одну хвилину вони знайшли i втратили батька, матiр i сестру, i журба злилася в однiй чашi, але в ïхнiх шм.озах не було гiркоти, адже ïх освячували глибокi почуття любо- иI Довго-довго просидiли вони на самотi, аж поки до кiмнати не |пйшов Гаррi Мейлi. Вiн повернувся до Рози, щоб знову попросити ïï iiтпти його дружиною. Заради коханоï Гаррi покинув карєру, вищий гнiт, а натомiсть запропонував дiвчинi серце й оселю.
РОЗДIЛ LII
Фейгiнова остання нiч
Зала, де судили Фейгiна, була заповнена аж до верхнiх рядiв. Зло- III нець стовпом стояв за деревяним барєром, тiльки iнодi переводячи погляд з голови суду, який виголошував обвинувальну промову, и ïï адвоката. Вiн пильно вдивлявся в обличчя присяжних, намагаючись вгадати ïхнiй вердикт, пiднiмав очi на галерею i не мiг прочита- i ïï у жодному обличчi найменшого спiвчуття.
Зрештою присяжнi вирiшили долю злочинця винен!
Будинок суду задвигтiв вiд потужного крику, що повторився зно- iiу i знову, а потiм вiдбився луною у вибухах реву, якi з кожним рано м гучнiшали, наче гуркiт сердитого грому. То надворi радiла юрба, штаючи звiстку, що в понедiлок вiн помре.
Фейгiн мовчки вислухав вирок, пильно дивлячись на суддю i не ропу мiючи жодного слова. Вiн стояв, як мармурова статуя, нижня щелепа нiдвисла, а широко розплющенi очi дивилися в одну точку. Тюремник иопинен був узяти його за плечi, щоб вiн зрозумiв, що все закiнчено.
Фейгiна вiдвели до камери смертникiв i залишили на самотi. Спо- чптку вiн спробував зiбратися з думками, потiм почав пригадувати иромови в судi i думати про тих смертникiв, що сидiли в цiй камерi, чикаючи страти.
День минув дуже швидко. На нiч до камери зайшли двоє тюрем- микiв, щоб по черзi стерегти вязня до самоï страти. Тепер уже Фей- i'iп не сидiв, а щохвилини схоплювався i починав гасати по камерi в тмкiй лютi, що тюремники сторожили його вдвох, боячись залишитися з ним вiч-на-вiч.
Понедiлок, день страти, настав для Фейгiна раптово. Вiн i не зчув- гм, як проминули три днi. У день страти до смертника прийшов Олi-
279ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Пригоди ОлiвераТвiставер i мiстер Браунлоу. Фейгiн був майже без тями вiд страху перi! неминучою смертю, але все-таки впiзнав Олiвера i сказав хлопчиИ вi, де схованi папери, що ïх передав на зберiгання Монкс.
РОЗДIЛ IЛII
i останнiй
Кiлькома словами можна розповiсти про долi героïв.
Роза Флемiнг та Гаррi Мейлi повiнчалися в сiльськiй церквi i вïхали до нового щасливого дому. Гаррi став священиком.
Мiсiс Мейлi оселилася у сина i невiстки.
Олiверу i Монксу дiсталося вiд батькiвських статкiв по три тисячi фунтiв. Монкс, не гаючись, проциндрив свою частку, потрапив до вязницi за ошуканство i там помер.
Мiстер Браунлоу всиновив Олiвера i оселився неподалiк вiд Рози i Гаррi.
Мiстер Ной Клейпол вибрав собi фах донощика. Мiстер i мiсiо Бамбл, позбавленi своïх посад, потрапили в той самий робiтний дiм, де колись вони владарювали над iншими.
Юний Чарлз Бейте, страшенно вражений Сайксовим злочином, дiйшов висновку, що треба ставити крапку на своєму злочинному минулому. Важкою працею вiн досяг доброï мети i став скотарем. |
У вiвтарi сiльськоï церкви вмурована мармурова дошка з викар-| буваним iм ям Агнеса. У цьому склепi немає труни, але якщо душ Я померлих повертаються до тих, кого любили за життя, то тiнь АгнесиИ повинна витати в цьому тихому мiсцi.Кiнець

53 orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=5044